Сторінка
2

Фіскальні платежі за користування землями лісогосподарського призначення: нові підходи

Про значне перевищення обсягів вилучення деревини шляхом рубок проміжного користування (РПК) порівняно з „головним” незаперечно свідчать дані, наведені в табл. 1. З них видно, що зростання показників заготівлі лісових матеріалів шляхом РПК, тобто „рубок догляду, санітарних та ін.” (узагальнений термін – рубки проміжного користування) відбувається значно швидше, ніж показників, що відображають обсяги рубок головного користування (РГК). А разом з цим зрозуміло, скорочується фіскальна база нарахування плати за господарське використання лісових ресурсів. Його слід розглядати через механізм продажу головної продукції лісівництва – деревини.

Однією з причин такої невідповідності, на нашу думку, є наступна. На думку науковців, лісозаготівельник, тобто суб’єкт, який здійснює розробку лісосічного фонду, за вилучення деревини шляхомРПК не сплачує до бюджету попенної плати та ще й отримує фінансування від держави на виконання всіх виробничих операцій для їх здійснення (купівля машин і механізмів, будівництво і ремонт доріг, інших об’єктів інфраструктури, оплата праці та ін.). Оскільки лісозаготівельник суміщає такі повноваження з веденням лісівництва, тому й зацікавлений весь обсяг заготівлі лісових матеріалів (продукція лісопромислової діяльності) перевести у проміжне користування, тобто без внесення у повному обсязі фіскальних платежів за вилучені природні ресурси деревини.

Знеособлена фіскальна плата за одиницю виміру деревини у складі лісосічного фонду (максимально 10,97 грн/м3), що поступає на ринок, навіть від головних рубок не пропорційна ринковим цінам на лісові матеріали, а в поєднанні з лісовими матеріалами від РПК її можна розглядати як надто малу. Заниження фіскальної плати створює умови надприбутковості лісозаготівельного виробництва, яке ще й фінансується при цьому з державного бюджету.

Таблиця 1

Динаміка показників заготівлі лісових матеріалів лісовими господарствами усіх форм власності по Україні