Сторінка
2
Теоретичні положення методики виховної роботи з народознавства підкріплюються практичним досвідом. Сценарії виховних заходів з народознавства подаватимуть суттєву допомогу вчителю в оволодінні методами виховання, які взаємопов'язані з традиційними та нетрадиційними принципами виховання. 3міст виховної роботи з народознавства, запропонований як зразок, підтверджує думку К.Д.Ушинського:
"Незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них своя особлива національна система виховання, своя мета і свої особливості для досягнення цієї мети" .
Перевірка й оцінка знань учнів мають важливе державне значення, оскільки вони є основним засобом контролю органів народної освіти й адміністрації школи за роботою вчителя. Методика викладання українського народознавства пропонує власне народознавчу систему перевірки й оцінки знань учнів. Такі методи перевірки знань і оцінки результатів навчання справляють на розвиток особистості учнів великий виховний вплив.
Пропонована методика викладання є плодом педагогічного досвіду лише одного вчителя українського народознавства. Не було змоги навіть просто порівняти її з іншими через відсутність таких у національній системі освіти.
Творча лабораторія учителя народознавства
Учитель народознавства має насамперед бути творчою особистістю. Адже його предмет незвичайний. Незвичайний тим, що дає знання й одночасно виховує громадянина України. Уроки народознавства – це уроки любові до ближнього, до свого міста чи села, до своєї вулиці, до батьків і до Батьківщини. Учитель народознавства несе моральну відповідальність за національну свідомість учнів. Якщо одинадцять років навчання народознавству не прищеплять людині потреби служити своєму народові, то це означає, що вчитель народознавства був професійно непридатним, а його уроки - пустоцвітом.
Учитель-особистість, учитель-майстер своєї справи повинен пам'ятати, що він ставить оцінку учням на уроці, а вони оцінюють його повсякчасно, протягом усього життя. А чи легко й чи взагалі можна завжди працювати на "відмінно"? Це, звичайно, нелегко, але можливо для творчої людини.
Людина, яка мріє стати вчителем українського народознавства, повинна мати неабияку силу волі, палкий темперамент, постійний оптимізм, організаторські здібності, художнє обдаровання. Однак навіть усі ці риси не допоможуть стати справжнім учителем без любові до дітей і ґрунтовних професійних знань.
Учитель народознавства повинен мати вищу освіту, досконало знати історію України, захоплюватися краєзнавчою та пошуковою роботою, багато займатися самоосвітою. Те, що дають спеціалісту вузи, менше від того, що людина здатна взяти сама.
Учитель народознавства має бути зразком культури. А в чому ж полягає культура людини і педагога? Насамперед у його слові. У коваля є ковадло, у вишивальниці - голка з ниткою, а в учителя - слово. Воно має бути завжди чесним, справедливим, образним. Чи може вчитель розповідати про літературу чи театральне мистецтво, музику чи архітектуру, образотворче мистецтво чи історію, коли він не володіє словом?
Слово - це іскорка, яка може запалити вогонь у дитячій душі. І це не просто слова. Саме слово, а не спільне існування в одній школі, на одному уроці, має зв’язувати учня й учителя. Слово – це генератор дружби між старшим і молодшим, між тим, хто вчить, і тим, хто вчиться. Учительське слово є запорукою високих результатів навчання й виховання учнів. Мова вчителя не може бути монотонною, нудною. Ви приходите на урок "будити". Тож несіть із собою учням слово-крицю, слово-сонце! Я впевнена, що й у відповідь Ви почуєте такі самі слова. Вам скажуть їх діти, бо вони так зацікавлені, щоб урок не був сорокап’ятихвилинним „відсиджуванням”, а частиною життя.
Захопіть дітей багатством думок, простотою та якістю викладу й успіх Ваш буде забезпечений, а в класі не існуватиме проблема дисципліни. Кожна людина любить отримувати подарунки. А особливо це люблять діти. Не йдіть на уроки без подарунка! Я маю на увазі не матеріальні речі. Принесіть красиву поезію, веселий жарт, навіть гостру проблему, таку, щоб дитина думала над нею тиждень, місяць щоб та проблема пробудила в дитині якесь почуття, збагатила її духовність.
Якщо помножити 34 поурочні години народознавства на 11 класів, то матимемо 61 повний день спілкування з учнями. А якщо додамо до цього добутку факультативні години, години пошукової, виховної краєзнавчої роботи, то набереться цілий рік особисто Вашого спілкування з учнями. Рік життя! Отже, у Вас є досить часу навчити дітей світлому, доброму, корисному. На Вас, учителя українського народознавства, держава покладає великі надії. То чи можна забувати про цю високу відповідальність, про те, що йти до школи без бажання означає нести дітям зло?
Учитель народознавства не має права хитрувати, виховуючи учнів у дусі патріотизму. Коли він говорить їм "Любіть свою землю" то мусить сам показати цю любов. Діти мають знати, що саме вчитель науки про народ зробив, або робить для свого народу.
Учитель народознавства повинен добре знати музичне мистецтво, живопис, архітектуру, театр, народні промисли й ремесла, а народна культура має стати його захопленням і невмирущою любов’ю.
Учитель народознавства творить людину нову, людину з національною свідомістю та гідністю. Тому у нього має бути власна творча лабораторія - ті професійні "секрети", які збагачуються з кожним уроком і з кожним роком педагогічної діяльності, Без накопичення досвіду будь-якому вчителю працювати нелегко, а вчителю народознавства взагалі неможливо. Це тому, що підготовку уроку народознавства можна порівняти з підготовкою театру до прем’єри. Учитель, не маючи власної творчої лабораторії, може перетворити цю прем’єру або в комедію для дітей, або в особисту трагедію. Що ж треба покласти в основу творчої лабораторії?
Насамперед творчий підхід. Учитель не повинен лише "планувати" урок, йому потрібно розробити його так, аби він був цікавим, сучасним і потрібним учням. Списані з преси чи літератури розробки уроку - то чужа праця, чуже слово, чужі думки й переконання. Це не Ваш урок. На ньому Ви будете присутні фізично, а не всією душею. Взагалі, я пораджу Вам писати конспекти уроків влітку, під час відпустки.
У цей час учитель сумує за школою, за своїми учнями, і навіть сама вчительська душа налаштовується на щось високе й прекрасне, на таке, на що двох вихідних Вам ніколи не вистачить! Вільний час сприятиме ґрунтовній підготовці до уроку. Ви встигнете і намалювати й прочитати те, що потрібно, і розшукати якісь стародавні речі чи записати місцевий фольклор. 0, скільки Ви встигнете і скільки знань, радощів, задоволення дасте дітям і собі!
Звичайно, уроки, проведені за тією самою розробкою в різні роки чи в різних класах, будуть різними. Але розробка є необхідною базою. У ній обдумане кожне слово, кожна фраза, кожен етап уроку, початок і кінець, кульмінація й розв’язка. Кожна розробка уроку народознавства чи сценарію виховного заходу повинна зберігатися в кабінеті народознавства. Іноді учень щось не записав, не звернув уваги на необхідний матеріал. Іноді просто замислився на уроці - таке вже життя, не без проблем. У такому випадку він зможе взяти папку з розробкою й прочитати головне. Або приходить учень після хвороби в клас. Учні не студенти, вони мало пишуть. Де ж узяти теоретичний матеріал? Адже підручники з українського народознавства не скоро з'являться у школі. Ось тоді учень і користується розробкою уроку. А ще я хочу відкрити Вам, майбутній учителю, секрет – дітям дуже цікаво читати конспект уроку вчителя. Частенько можна застати їх з папкою в руці, яку вони самі беруть з полички. А іноді вони просять дозволу взяти розробку уроку додому, та й переписати цікавий матеріал, вірш чи пісню, рецепт страв чи ліків та ін. Навіть їхні мами просять мої розробки. Творчу розробку уроку я прирівнюю до художнього твору, потрібного як дітям, так і дорослим. Учителі-предметники теж цікавляться цим матеріалом, щоб зробити свої уроки біології, ботаніки, зоології, історії, образотворчого мистецтва, трудового навчання, фізкультури, літератури, мови, астрономії насиченими народною педагогікою, народними знаннями. Отже, один творчий урок спонукає до іншого. І, головне, приносить користь дітям. Я вважаю, що кожен учитель повинен обов'язково колись надрукувати збірку свого доробку, як це робить поет чи письменник. Іноді вчителі міркують так; "Конспект уроку не варто виставляти на показ, щоб усі читали його. Це - наші особисті думки, плани, чорнова робота. Колеги, дирекція школи нехай дивляться на результати роботи, а не на конспекти". Я не згодна з ними. На сухій землі росте лише бур’ян.