Сторінка
3

Лінгвостилістичні та комунікативно-ситуативні вправи на уроках української мови

Яскраво вираженою особливістю курсу рідної мови у старших класах є поділ його змісту на інваріантний і варіативний компоненти.

Інваріантним компонентом (лінгвістичної змістової лінії) передбачається робота над поглибленням й узагальненням найважливіших відомостей з шкільного курсу української мови, збагаченням мовлення стилістичними засобами лексикології, фразеології, морфології, синтаксису; вдосконаленням умінь й навичок з правопису; над поглибленням знань з теорії тексту, формуванням практичних умінь і навичок вдосконалення усних і писемних висловлювань.

Варіативний компонент включає курси з риторики, стилістики, лексики, фразеології, культури мови, синтаксису, теорії тексту тощо. На цьому рівні розширюються можливості для вибору навчальних курсів відповідно до індивідуальних пізнавальних потреб.

Комунікативні змістова лінія визначає такі вимоги до мовленнєвих вмінь і навичок:

Ставити важливі, актуальні проблеми, що вимагають розв'язання, мати чітку позицію щодо предмета обговорення, керуватися моральними нормами у власному мовленні, застосовувати основні прийоми і правила, що стосуються вибору теми, її осмислення, добору і систематизації матеріалу, виділення головного, побудови мовленнєвого твору, забезпечувати мовленнєве оформлення змісту відповідно до жанру, стилю, типу і вимог культури мовлення, оцінювати і вдосконалювати власну мовленнєву діяльність;

Аналізувати зразкові тексти різних стилів, жанрів, знаходити в них прийоми риторичної майстерності й творчо використовувати їх у власному мовленні;

Виступати усно і писати письмові твори, належним чином аргументувати висловлені в них тези, брати участь у дискусії, додержуючись етичних й етикетних норм, обґрунтовуючи особисту позицію і спростовуючи хибні тези; додержуватися особливостей обраних мовленнєвих жанрів, засвоєних мовних і мовленнєвих норм.

Використання лінгвостилістичних засобів на уроках української мови в старших класах

У шкільному курсі рідної мови особлива роль відводиться роботі над удосконаленням стилістичних умінь і навичок старшокласників, що знайшла своє відображення в чинній програмі, яка надає перевагу таким підходам до навчання української мови, як комунікативно — діяльнісному, культурологічному й особистісному.

Робота із стилістики потребує належної уваги з боку вчителя, постійної цілеспрямованої мовленнєвої підготовки учнів, починаючи з 5-го по 11-й клас. Адже метою стилістики як науки є навчати вміло користуватися мовноестетичними нормами. Школярі, вивчаючи всі розділи української мови, повинні засвоїти також стилістичні особливості мовних засобів, що безпосередньо впливає на рівень їхньої мовленнєвої культури. Стилістика контактує з усіма рівнями мови. Стилістичні норми спираються на літературну мовну норму, хоч норми стилістики змінюються набагато швидше ніж норми граматики.

Набуті в середніх класах уміння вдосконалюються через усвідомлення нового функціонального аспекту вже відомих словотвірних, лексичних, морфологічних, синтаксичних одиниць. Метою уроків української мови в цих класах головним чином є підвищення культури мовлення та грамотності школярів. Проте, на нашу думку, потрібно звертати більшу увагу на використання слів у різних ситуаціях спілкування, робити стилістичний аналіз, який дає змогу усвідомити художню і стилістичну роль слова, формувати вміння доречно і точно добирати мовні одиниці відповідно до конкретної мовленнєвої ситуації і створювати власні усні й письмові висловлювання зрізних типів, стилів у діалогах і полілогах, додержуючись норм українського мовленнєвого етикету.

Створення висловлювання — це складних процес, який включає в себе вибір слів, їх розташування, зв'язок між собою, композицію тексту. Все це потребує формування в учнів відповідних умінь.

Проте, як засвідчують екзаменаційні роботи випускників школи й абітурієнтів, їхній рівень володіння багатствами української мови ще недостатній. Усні й письмові висловлювання старшокласників містять стилістичні помилки, які впливають у цілому на рівень мовленнєвої культури школярів, успішність подальшої їхньої навчальної і трудової діяльності. Наведемо декілька прикладів:

У деяких регіонах України поширені помилки у наголошуванні слів. Уживання неправильних наголосів призводить до комічності мовлення ( «Я жи'лау Києві». Правильні варіанти - жила, принесла, нова).

Дехто настільки звик до вживання кальок, жаргонізмів, суржика, що навіть не помічає їх неправильності і не може знайти їм українського відповідника. (Празник - свято, класно - хороше, краски - фарби, кофе - кава .)

Досвід роботи шкіл показує, що учнів недостатньо привчають до стилістичного оформлення свого мовлення, у результаті чого вони не тільки будують своє висловлювання стилістично безграмотно, а й не відчувають цих огріхів. Зазвичай до стилістичних помилок вони відносять тавтології, недоречне вживання запозичених слів і досить рідко розглядають випадки порушення стилю, вживання у певному стилі нехарактерних для нього слів, наприклад, у художньому - канцеляризмів, у науковому - побутових слів, тощо. Тому в учнівських творах часто можна натрапити на такі зразки стилістичних помилок: «Українські спортсмени дуже здорово йшли до призових місць у Олімпійських іграх» (публіцистичний стиль ).

«Дерева багатьох сортів утворили садочок» (науковий стиль).

«По - перше, кохання між Олегом і Світланою друзі вважали неземним» (художній стиль).

«Легіню Петренку Р. серйозно поставитись до навчання» ( офіційно -діловий стиль).

Будуючи свої висловлювання, школярі повинні враховувати характерні особливості стилю і жанру, відповідно до яких добирати вивчені мовні засоби, проте в школі на цей аспект мовної освіти звертається мало уваги.

У старших класах певна кількість годин відводиться на стилістичні засоби лексикології, фразеології; словотвору, морфології, синтаксису. Проте, як використовувати ці засоби залежно від ситуації спілкування, не навчають.

Тому для старшокласників корисними є вправи, що мають практичне спрямування, сприяють удосконаленню вмінь добирати вивчені мовні засоби з урахуванням розмаїття мовленнєвих ситуацій.

Так, в 10-му класі, узагальнюючи знання з фонетики, доречно використати таку вправу.

Чи ідентичні подані пари слів? Яка між ними різниця? У яких мовленнєвих ситуаціях використовують ці слова?

Вкраїна - Україна

Добра - добрая

Крилами - крильми.

Під час вивчення словотвору варто звернути увагу на використання у різних стилях мовлення словотвірних форм.

1. Визначте, в текстах якого стилю мовлення можливе використання кожного з поданих слів:

Працювати - попрацювати — попопрацювати.

Вартовий - вартівник

Бідний - бідняк - бідар

Охарактеризуйте мовленнєву ситуацію, в якій можуть вживатися наведені слова.

Складіть з поданими словами речення. Визначте можливий адресат мовлення.

Брехати — говорити неправду — видумувати.

Робота - праця — труд.

Нероба - ледащо -лобуряка.

Узагальнюючи знання і вміння з морфології десятикласники повинні стилістично вправно використовувати всі частини мови. Застосування у мовленні самостійних частин мови школярам дається легше, а от із службовими виникають складності. Пропонуємо декілька вправ, які закріплять теоретичні відомості з цього розділу.