Сторінка
4

Формування доходів місцевих бюджетів

Місцеве самоврядування у США підпорядковане органам державної влади штатів. Повноваження місцевих органів влади визначаються конституціями та законами штатів, що встановлюють порядок оподаткування, розподілу асигнувань, визначають процес складання місцевого бюджету та розподіл компетенції влади штату та органів місцевого самоврядування. У межах своєї компетенції місцеві органи влади можуть приймати само-стійні рішення без їхнього затвердження вищими органами державного управління.

Головними джерелами доходів муніципалітетів США є місцеві податки, збори та інші платежі, штрафи, що надходять до місцевих бюджетів, податки на власність, на прибуток від комерційної діяльності та субсидії від федеральних органів управління. Також до місцевих бюджетів надходять деякі неподаткові платежі, наприклад, плата за проїзд у громадському транспорті, плата за споживання води, інші комунальні платежі та штрафи, які стягуються за адміністративні та кримінальні правопорушення.

Федеральні субсидії та субсидії штатів надаються лише за цільовим призначенням. Муніципалітети можуть проводити самостійну податкову політику в межах законів, прийнятих у штатах. Частки федеральних, регіональних і місцевих податків у консолідованому бюджеті США становлять відповідно 66,3 %; 20,6 % та 13,1 %, а з урахуванням фінансової допомоги – 49,7 %; 28,3 % та 22,0 % [5].

Загалом слід зазначити, що муніципалітети США не мають самодостатньої фінансової бази, але чинна система перерозподілу фінансових коштів між рівнями влади дозволяє їм повною мірою вирішувати фінансові проблеми.

Отже, більшість країн при організації фінансування органів місцевого самоврядування в першу чергу ставлять за мету забезпечення місцевих органів влади достатніми фінансовими ресурсами для виконання ними свої повноважень і самостійного вирішення питань місцевого значення. На прикладі Франції та Великобританії можна зробити висновки, що в більшості держав унітарного типу останніми роками відбувається процес децентралізації та розширення самостійності органів влади на місцях. Тому, удосконалюючи систему формування доходів місцевих органів влади, потрібно враховувати даний аспект.

Під час реформування дохідної системи місцевих бюджетів велику увагу необхідно приділити співвідношенню та розмежуванню доходів. При розмежуванні доходів між рівнями бюджетної системи важливо враховувати такі принципи:

– чим більше податкові надходження залежать від економічної кон’юнктури, тим вищим повинен бути рівень бюджетної системи, за яким закріплюється даний вид податку, і навпаки, якщо податкова база має стійкий характер, податок повинен закріплюватися за нижчою ланкою бюджетної системи;

– якщо податкова база залежить від економічної політики певного рівня влади, то податок повинен закріплюватися за відповідною йому ланкою бюджетної системи;

– чим більш нерівномірне розміщення податкової бази, тим вищим повинен бути рівень бюджетної системи, за яким необхідно закріпити даний податок і навпаки, при відносно рівномірному її розміщенні такий податок слід закріпити за нижчою ланкою бюджетної системи.

Проте абсолютної рівномірності податкової бази як за розміщенням, так і за величиною не існує. Податки з широкою податковою базою розглядаються в деяких зарубіжних країнах, як спільні, що розподіляються до різних рівнів бюджетної системи. Так, у Німеччині до спільних податків належать податок на доходи фізичних осіб, податок з корпорацій та податок на додану вартість. Плюси та мінуси кожного такого податку, на відміну від роздільних податків, що зараховуються лише до того чи іншого рівня бюджетної системи, однаково відображаються на різних видах бюджетів. Це дозволяє позитивно розглядати сполучення роздільних і спільних податків. Перехід від роздільної до спільної системи в Німеччині відображено у таблиці 4.

Таблиця 4

Перехід до спільної системи оподаткування в Німеччині, %