Сторінка
10

Технологія забезпечення якості фундаментальної підготовки майбутніх вчителів математики

На відміну від традиційної оцінки, рейтингова є сумою оцінок окремих видів робіт: лабораторних, практичних, колоквіумів тощо. Основними формами контролю, які застосовуються при рейтинговому оцінюванні успішності студентів, є тестові завдання, самостійні й контрольні роботи, індивідуальні завдання тощо. Головними вимогами застосування рейтингу є: готовність викладачів та студентів, методичне забезпечення, самостійна робота студентів, здійснення відповідної підготовчої роботи.

Впровадження рейтингового оцінювання успішності студентів вищих навчальних закладів формує більш відповідальне ставлення до навчання, підвищує об’єктивність в оцінці, посилює мотиваційний компонент, зменшує психологічне навантаження під час іспиту, запроваджує здорову конкуренцію, формує самостійність дій та перетворює контроль у дієву складову управлінського процесу.

Використання рейтингової системи має цілу низку відчутних переваг як для студентів, так і викладачів, а також для організації самого навчального процесу.

Для організації навчального процесу:

відчутно впливає на його характер і є фактично його новою технологією;

усуває упереджений підхід до оцінки знань, істотно розширює шкалу оцінок ("міряємо", образно кажучи, не метрами, а сантиметрами), що дає можливість об’єктивніше порівнювати успіхи студентів;

зумовлює нові фактори заохочення до праці, підвищує роль змагання чи навіть конкуренції, а також відповідальність студента за результати навчання, що дуже важливо для утвердження культу навчання;

розширює рамки і значення самостійної роботи студентів;

знімає штурмівщину і проблеми відвідування занять;

дає можливість продовжити семестр шляхом скорочення заліково-екзаменаційної сесії;

дозволяє успішно впроваджувати в навчальний процес гнучкі навчальні плани, різноманітні форми індивідуального навчання;

сприяє підвищенню якості навчання, а відтак – рівня підготовки конкурентноспроможних фахівців;

змінює взаємостосунки викладачів і студентів у напрямі утвердження сучасної педагогіки співпраці.

Для викладача:

дає змогу реалізувати його прагнення до диференційованого, індивідуального підходу в роботі зі студентами;

сприяє більш активно, творчо, методично обґрунтовано вести викладання дисциплін;

підвищує точність та об’єктивність оцінки успішності навчання;

дозволяє бути не "озвучувачем" (рупором) інформації з дисципліни, а помічником студентів у здобутті знань.

Для студента:

орієнтує його на всебічне розкриття своїх здібностей;

активізує його роботу, робить її ритмічною і систематичною протягом усього періоду навчання;

вносить більше вмотивованості в його дії;

формує самостійність, ініціативність, творчість і відповідальність;

сприяє підвищенню якості знань завдяки систематичній роботі;

стимулює загальну активність завдяки елементу змагання;

підвищує об’єктивність оцінювання його знань, майже повністю виключає випадкову залежність від вдалої (невдалої) відповіді на заліку чи екзамені;

допомагає уникнути психологічних, емоційних і фізичних перевантажень у ході заліково-екзаменаційних сесій;

спонукає до дотримання навчальної дисципліни;

ранжирує студентів у групі за рівнем знань.

Розглянемо на прикладі вивчення проективної геометрії введення рейтингової системи в навчальний процес.

Види оцінювання знань, умінь і навичок (приклад):

1. Активність студента на практичному занятті (завдання І-го та ІІ-го рівнів – по 1 б., завдання ІІІ-го рівня – по 2 б.).

2. Домашня робота студента (по 2 б. за опрацювання теоретичного матеріалу й за розв’язані задачі).

3. Тестування – 4 б.

4. Проект – 10б.

5. Контрольна робота – 20 б.

6. Відвідування лекційних занять по 1 б.

7. Ведення конспекту – 2 б.

Активність студента на практичному заняття та виконання домашньої роботи полягає в самостійному розв'язуванні задач та опрацюванні теорії. Результат можна заносити у відповідні облікові відомості студентів на кожне практичне заняття (табл. 6).

Таблиця 6

Облікова відомість студентів