Сторінка
2

Розвиваючі ігри

Проте основи розвитку логічного мислення закладається в дошкільному і молодшому шкільному віці. Молодші школярі здатні оволодіти на елементарному рівні такими способами логічного мислення, як порівняння, узагальнення, класифікація, систематизація і змістове співвідношення.

1. Порівняння

Порівнянням називають особливий спосіб мислення, спрямований на виявлення ознак подібності й відмінності між предметами та явищами.

Навчаючись способу порівняння, дитина повинна оволодіти такими вміннями:

виділяти ознаки об’єкта на основі співставлення його з іншим об’єктом;

визначити спільні і відмінні ознаки порівнюваних об’єктів;

відрізняти важливі і неважливі ознаки об’єкта;

2. Навчання способів “узагальнення” і “класифікація”

Класифікація – це вміння подумки поділяти предмети на класи за їх найбільш суттєвими ознаками.

Для проведення класифікації необхідно вміти аналізувати матеріал, співставляти (співвідносити) один з одним окремі його елементи, знаходити в них спільні ознаки, здійснювати на основі цього узагальнення, розподіляти предмети на групи на основі виділених в них і відображених у слові – назві групи – спільних ознак.

Узагальнення – це здатність подумки об’єднувати предмети і явища за їх спільними і суттєвими ознаками.

3. Навчання способу “систематизація”

Систематизувати – значить приводити до системи, розміщувати об’єкти за певним порядком, встановлювати певну послідовність.

У молодшому шкільному віці дитина може оволодіти такими вміннями, необхідними для здійснення систематизації:

знаходити закономірність об’єктів, впорядкованих за одною ознакою і розташованих в одному ряді;

впорядковувати об’єкти, розміщені в ряді за принципом випадковості;

знаходити закономірність розташування об’єктів, впорядкованих на основі двох чи більше ознак і розміщених в матриці.

4.Навчання способу “змістове співвідношення”

Коли дитина навчиться співвідносити, порівнювати предмети за їх зовнішніми ознаками, наприклад, за формою, кольором, величиною, можна переходити до навчання більш складної інтелектуальної дії – співвідношення предметів за змістом.

Співвідносити предмети за змістом – означає знайти якісь зв’язки між ними. Краще, якщо ці зв’язки базуються на суттєвих ознаках, властивостях предметів і явищ. Проте важливо вміти спиратися і на другорядні, менш важливі, властивості й ознаки.

Розвиток сенсорних здібностей

Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її сприймання і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величину, положення у просторі. З розвитком сенсорики у дитини з’являється можливість оволодіння естетичними цінностями в природі і суспільстві. Із сприйняття предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання, тому сенсорні здібності є фундаментом розумового розвитку.

Цілеспрямований розвиток сенсорних здібностей повинен охоплювати такі етапи:

формування сенсорних еталонів стійких, закріплених у мовленні уявлень про кольори, геометричні фігури і співвідношення за величиною між кількома предметами;

навчання способів обстеження предметів, а також уміння розрізняти їх форму, колір та величину і виконувати усе складніші окомірні дії;

розвиток аналітичного сприймання: вміння орієнтуватися в поєднаннях кольорів, розчленовувати форму предметів, виділяти окремі вимірні величини.

Тренування пам’яті

Роль пам’яті у розвитку дитини важко переоцінити. З її допомогою вона засвоює знання про навколишній світ і саму себе, оволодіває нормами поведінки, набуває різноманітні вміння і навики.

Пам’ять – це збереження і, пізніше, відтворення людиною власного досвіду.

Для розвитку образної пам’яті доцільно використовувати образ проведення занять на протязі навчального року в першому класі школи № 8 м. Долгопрудного, а також заняття в “Школі ейдетики”(м. Москва).

“Ейдос” – по-грецьки “образ”, а ейдотизм є різновидністю образної пам’яті. Людина, що володіє ейдотичною пам’яттю, може запам’ятовувати велику кількість інформації.

Наприклад, для вивчення напам’ять віршів і переказ прозових творів використовується піктограма (зображення, що містить повідомлення, передане малюнком).

Спочатку, для загального сприймання, текст читається повністю, потім по смислових частинах. Вчитель робить паузу, і діти малюють піктограму до цього уривку. Вчитель продовжує читати, а діти слухають і знову малюють.

Піктограма, як правило виходить така, що вона зрозуміла тільки для автора. Тому краще, коли кожен учень сам складає піктограму, не змальовує її у інших. Це не виключає колективного обговорення малюнка, тобто під час читання всі разом обговорюють, як краще зобразити те чи інше слово, строфу, а потім кожен сам виконує свій малюнок.

Якщо учень збивається, йому дозволяють підглядати в піктограму, або ж інші учні можуть підказувати жестами (без слів).

Хороші результати дають методи “ейдетики” і для вивчення таблички множення. Багато учнів в 1 і 2 класах, не дивлячись на аналітичний розбір таблиці вчителем на уроці, все ж просто заучують її, а розуміння конкретного змісту дії множення приходить пізніше.

“Школа ейдетики” – для кожної цифри від 2 до 9 підібрала образ тварини, наприклад:

2 – гуска 6 – равлик

3 – верблюд 7 – крокодил

4 – жираф 8 – змія

5 – кенгуру 9 – кит

Кожен вираз складається з множників, знаку “дорівнює” і результату множення. Множники кожного виразу стають тваринами, які зустрічаються один з одним. А результат двох множників – це зміст їх зустрічі.

Наприклад, 5*6 = 30. Тут 5 – кенгуру, 6 – равлик, 30 – це гори (3) і сонце (0). Сюжет такий: коли кенгуру (5) зустріла свого давнього приятеля равлика (6), то запросила його в гори (3) для того, щоб добре позагорати під яскравим сонцем (0).

Всі придумані ситуації потрібно уявляти чи намалювати. Візуалізація сюжету дозволяє краще засвоїти табличку.

Розвиток уваги

У психології увагою називають спрямовану психічну діяльність людини, зосереджену на об’єктах, які мають для неї певне значення.

К. Д. Ушинський колись правильно зазначив, що увага це “ті двері, через які проходить все, що входить в душу людини із зовнішнього світу”.

Психологи встановили, що чим вищий рівень розвитку уваги, тим вища ефективність навчання. Неуважність – одна із найпоширеніших причин поганої успішності дітей молодших класів. Виявляється, навчання ставить перед дитиною нові завдання, не схожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес їх виконання вимагає довшого зосередження. На жаль, і за своєю формою процес навчання не завжди є захоплюючим і невимушеним. І щоб оволодіти усіма новими знаннями та навиками, дитині потрібно навчитися керувати своєю увагою, підпорядковувати її своїй волі. А для цього необхідно тренувати здатність бути уважним з допомогою ігор і спеціальних вправ. Ці ігри розвивають якості уваги:

утримувати увагу на одному й тому ж завданні якнайдовше (сталість і концентрація уваги).