Сторінка
3

Забезпечення гармонійного розвитку особистості в школі

На літературних заняттях проблема кількості і якості інформації має бути спрямована не тільки на збагачення інтелекту, а передовсім на формування дитини, як людини з високорозвиненою сферою емоцій, Божим творінням.

Духовний світ, духовна краса . Що це? Кожен з нас відповість по різному і неоднозначно. Але із силою духу не зрівняється ніяка інша.

Згодьмося: знання дуже важливі. Та все ж важливіше - духовний світ дитини. Щоб не оцінка в журналі була показником роботи вчителя, а ступінь душевного взаєморозуміння. У співдружності добра, краси і свободи ми зуміємо перетворити навчання в мистецтво. Тоді із школи будуть виходити не агресивно байдужі неуки, невігласи, а люди, які зможуть виражати свої натури творчо, зуміють іти невкатаними дорогами, освяченими ідеалами гуманізму, самосвідомості і мислення. Страшний час відходить у минуле, залишаючи рубці на наших серцях, шрами на нашій культурі, літературі, провали в освіті. Людина починає розуміти, що вона - вища політика, вища релігія, зміст усіх держав і партій, союзів і культур. Це розуміння людини - одна з найголовніших революцій XXI століття.

Доля майбутніх поколінь - у наших руках. Вчитель повинен допомагати людям боротися за революційне перетворення суспільства. Тож давайте поговоримо про екологію душі, про збереження «соборів» людських душ.

Діючі програми з української літератури пропонують нам твори, які сприяють формуванню духовного світу школярів.

За новими програмами у 9-му класі вивчається перекладна література, яка складається із церковних і світських творів. Зупиняємося на творах «Соломонів суд» (перша книга царів), «Притча про сіяча».

Перед вивченням цих творів наголошую на ідейному їх спрямуванні. Адже в них проповідується милосердя, чесність, скромність, рівність усіх людей, висловлюється презирство до багатства і почестей, осуджуються вбивства, крадіжки, насильство людини над людиною. Розповідаю про те, що з перекладної літератури митці усіх часів черпали мотиви, сюжети, ідеї, образи, афоризми, навіть деякі жанри ( псалм, притчу, послання).

Вразив учнів твір «Соломонів суд», суд, який відбувся в душі кожного.

Вивчення творчості Г. Сковороди вимагає з'ясування таких понять, як «щастя», «ідеал людини»; І.Котляревського «духовне багатство народу», «національні вади українців», «особливості національного характеру»; М.Шашкевича - «національна гідність»; підчас розгляду «Марусі» Г. Квітки - Основ'яненка поняття - «духовний світ». Пояснюю дітям, що характеризуючи духовний світ письменника чи літературного героя, означає з'ясувати його уявлення про його мету щастя; визначити, яким він бачив ідеал людини, яке місце в ієрархії почуттів займали обов'язок, патріотизм, честь, гідність, самоповага тощо; чи була сформована в нього національна самосвідомість; дієвою чи декларативною була його любов до своєї землі; тобто вольовою чи безвольною людиною він був, втілював ужиття свої ідеї чи тільки проголошував їх.

Відповідно формулюються і запитання для учнів:

Ідеал людини Г. Сковороди - який він?

Наум Дрот - ідеал селянина в розумінні автора повісті «Маруся». А ваше ставлення до цього ідеалу?

Розуміння щастя Наталкою та Терпелихою.

Які риси характеру для всіх дійових осіб п'єси «Наталка Полтавка » є спільними?

Працюючи над творами В. Винниченка, заглиблюємося не стільки в минуле, скільки у загальнолюдське, а отже і в сучасне. Людська душа, тонко розкрита майстром у всіх її складних проявах та порухах, спонукає до глибоких роздумів над сутністю життя, до усвідомлення необхідності самостійного самоаналізу і самовдосконалення.

З цього погляду особливо виділяється оповідання «Федько -халамидник », що вивчається у 6 - му класі. Хоч загалом характеристика одного з провідних героїв дана вже в заголовку, а другого («дитини ніжної, делікатної, смирної ») - на перших сторінках увесь хід подій у творі спонукає думати над тим, «хто є хто». Раз у раз постає перед Федьком, сином бідняків, що живуть у коморі в хазяїна-багача, проблема вибору, і завжди він виходить з неї з честю, викликаючи повагу і захоплення. Відповідно формулюють запитання до учнів:

Як Федько ставиться до своїх друзів? Що в його поведінці вам подобається, а що ні?

Перечитайте уривок від слів: «Толя взяв палицю і пішов на кригу», закінчуючи словами : « . Толя, як стріла вилетів з неї». Як Федько допоміг йому врятуватися? Чому Толя не подав своєму рятівникові палицю своєчасно?

Перечитайте уривок від слів : «але йому не дали побігати» до слів: «а ввечері, коли мав прийти батько Федьків .». Чому Толя всю провину звалив на Федька? Що змусило Федька - може, вперше в житті - сказати неправду? Чий вчинок є благородним, а чий - підлим? Чому?

Федько тричі за зиму провалювався під лід і залишався живим. Чи міг би він одужати ї на цей раз ? Що для цього треба було зробити йому та його батькам?

Яка людина на вашу думку, могла б вирости з Федька, а яка з Толі?

За тисячі років цивілізації людство зробило безліч відкриттів майже у всіх галузях своєї діяльності. Але є одна сфера, де люди залишаються консерваторами в доброму розумінні цього слова. Ця сфера моральна: люди не можуть переступити через вироблені впродовж тисячоліть моральні закони. Візьмімо хоча б один з них: «Шануй батька свого і матір свою .»

Нині ми живемо у складну епоху. Україна перебуває в тяжкій моральній кризі, не кажучи вже про економічну кризу. Кожен з нас ставить перед собою запитання: звідки взялося оце знахабніле нашестя хапуг і рвачів, що живуть одним днем, за принципом «після нас, хоч потоп .». Чи не найточніше на ці запитання відповіли художні твори: роман О. Гончара «Собор» та оповідання Г. Тютюнника «Зав'язь», «Син приїхав».

Працюючи над змістом роману «Собор» О.Гончара, ставлю перед учнями проблемне питання, чому так сталося, що син знаменитого майстра Ізота Лободи, спробувавши важкого, але чесного хліба металургів, різко змінює свою життєву дорогу, а Іван Баглай не зраджує ні батька, ні вчителів від яких він перейняв духовне багатство і талант трудитися. Досліджуючи життєві лінії героїв, учні з допомогою додаткових запитань знаходять відповідну поставлену проблему.

Перед читачем зачіплянський «висуванець» постає усе повністю сформованою людиною, з ореолом «генія» та з оцінкою, яку йому дав Микола - студент: «Батькопродавець». І знову ставлю питання: чим же заслужив у Володьки рідний батько таку «пошану» що син спровадив його у Скарбне? Боявся ганьби - повернення старого Лободи в Зачіплянку, боявся матеріальних збитків - треба було б у циган хату відкупляти, боявся за «чистоту» своєї біографії - батько дружив з Катратим, колишнім махновцем. Батькова слава здається нам, могла, як не дивно, бути першою причиною падіння Володьки. І так крок за кроком з'ясовуємо причини падіння Володьки Лободи, втрати ним здатності любити людей. Навіть тих, чий хліб їсть. Заради кар'єри він здатний навіть підняти руку на собор, який у романі виступає опорою українського духу, якому загрожує смертельна небезпека.

Пропоную учням задуматись над тим, чи відступить Микола Баглай після бійки в соборі від своїх переконань. А яким стане Микола після лікарні? І далі думатиме, що він великий тоді, коли будує, чи змінить цю думку? А що він «думає сьогодні» через більш як чверть віку після виходу в світ «Собору»? і що він сказав би про «консервативні» критерії людства - не убий, не кради, шануй батька свого? мабуть, те, що, на жаль, ці заповіді, як і решта, почали порушувати ще до того, як з'явилися на кам'яних скрижалях, подарованих Богом Мойсею.