Сторінка
11

Особливості емоційних реакцій молодших школярів

Дитина як суб'єкт цілеспрямованого управління процесом розвитку особистості має посіяти "гірчичне зерно на полі своїм", а отже —перед учителем, вихователем, психологом стоїть завдання створити умови для саморозвитку, життєтворчості особистості, розкриття її творчого потенціалу, для набуття вмінь та розвитку навичок самопізнання, самокорекції особистісних рис, для активізації бажання до самовдосконалення та самореалізації.

Система педагогічних, психологічних впливів на дитину з метою морального виховання, запобігання асоціальній, девіантній, деліквентній, адиктивній поведінці має передбачати, що людська психіка розвивається як система, що сама себе вдосконалює (І.Павлов), а саморозвиток дитини відбувається завдяки діяльності (Г.Костюк). Діяльнісний підхід А.Леонтьєва передбачає єдність свідомості та діяльності. Таким чином, одним з найголовніших чинників психічного розвитку є вироблення в дітей навичок свідомого керування поведінкою відповідно до загальноприйнятих норм і, правил, передбачення послідовності подій, уміння будувати причинно-наслідкові зв'язки мотивів, бажань, вчинків. Систему ціннісних орієнтацій, уявлень, ідей, понять, переконань, ідеалів, заборон, дозволів дитина має засвоїти як власні цінності.

Вироблення нових способів поведінки — джерело подолання внутрішніх суперечностей, суть яких полягає у відставанні досягнутого рівня опанування засобів, необхідне для засвоєння нових потреб, прагнень, які стають надто бажаними (Г.Костюк).

Емоційне благополуччя дитини безпосередньо залежить від рівноваги природного й соціального (Л.Виготський), тобто гармонійного співвідношення внутрішніх процесів розвитку й зовнішніх умов соціальної ситуації, розвитку особистості, яка позитивно впливатиме на нові якісні психологічні утворення, що відповідають певному віковому періоду, зокрема, у мотиваційно-емоційній та вольовій сферах.

У молодшому шкільному віці сформована стійка система ставлень дитини до себе, до оточуючого світу, до інших людей, формується новий рівень самосвідомості, світогляду та моралі, новий рівень свідомого самоконтролю поведінки, закладаються основи моральної позиції особистості.

Молодший шкільний вік психологи визнають сенситивним для розвитку мислення, організованості, дисципліни. Особливості психічного розвитку молодших школярів вирізняються такими новоутвореннями, як рефлексія, розвиток мови на письмі. У них формується суспільна спрямованість особистості, але наявна й суперечність між інтересами однокласників і свого "Я". Особистісний розвиток дитини визначається соціальним конформізмом, дотриманням соціальних норм, намаганням здобути схвалення, уникнути осуду, самоствердженням. Цей період сенситивний для розвитку моральності, основу якої складають почуття.

Здійснюючи управління процесом розвитку дитини, передаючи соціальні цінності, виробляючи форми позитивної соціальної активності, які ґрунтуються на традиціях, звичаях, педагог, психолог створює педагогічну ситуацію для виникнення необхідних психічних станів дітей, створюючи емоційний образ уяви, будуючи емоційне передбачення, адже молодшим школярам притаманна висока емоційність .

Вікові особливості дітей 6— 10 років характеризуються недостатнім рівнем абстрактного мислення, тому навчати їх способів саморегуляції варто на реальних життєвих ситуаціях, шляхом надання можливості вибору різних колізій, пошуку виходу з внутрішніх і зовнішніх конфліктів.

Заняття проводяться у 4-х класах.

Клас — група. 1 раз на тиждень.

Заняття

Мета: 1. Сприяти:

• засвоєнню системи ціннісних орієнтацій;

• виробленню вмінь адекватно емоційно реагувати на соціальні цінності;

• виробленню внутрішніх морально-етичних переконань щодо правил поведінки та закріплення власних цінностей;

• вихованню самодисципліни, поваги;

2. Запобігти схильності учнів до крадіжок.

Хід заняття

1. Привітання, встановлення психологічного контакту з дітьми.

2. Сьогодні, діти, ми поговоримо про прикрий випадок, який стався в нашій школі. Учень четвертого класу Микола (імена бажано вибирати ті, які не трапляються в класі) збирався після уроків додому. Учителька побачила, що він схвильований і щось шукає у портфелі. Зі сльозами на очах хлопчик пояснив, що мама дала йому 5 гривень для того, щоб купити хліба та цукру. Вона хворіла і їй важко було йти у магазин. Гроші зникли. Учителька попросила дітей сісти за парти і пояснила, що сталося. Однокласники зі співчуттям дивилися на Миколу. Одна тільки Неля почервоніла і опустила очі. Учителька непомітно для інших попросила дівчинку залишитися. Розмова була нелегкою. Неля зізналася, що вкрала гроші, а частину витратила на солодощі: цукерки, морозиво. Діти, як ви думаєте, що було далі?

3. Учні моделюють ситуацію навколо основних положень:

• дівчинка просила вибачення за негарний вчинок;

• їй було неприємно й гірко;

• батькам Нелі соромно за вчинок дочки;

• вони повернули гроші;

• неприємність: для учнів класу; для Миколки та його мами; для вчительки; для Нелі.

4. Обговорення проблемного запитання:

— Чи знала Неля, що красти не можна? Чому вона так вчинила?

5. Психолог пропонує написати листа Нелі. (Щирість, емпатійність спілкування дітей та психолога виключає можливість відмови дітей виконувати цю роботу.) Подяка за листи.

6. Рухлива гра "Слухняні руки" на розвиток і розподіл уваги.

Ведучий (бажаючий з учнів) показує вправи. Наприклад: звучить команда "руки — вперед", а діти бачать у ведучого "руки — вниз". Виконувати треба ту вправу, яку наказують, а не ту, яку показують.

7. Психолог просить дітей зробити те, чого, напевно, вони не робили ніколи.

— Цікаво? Я вірю в те, що ви впораєтеся з цим завданням, хоч воно несподіване, і, можливо, непросте. Напишіть листа самому собі! Можете написати про свої думки, висновки для себе щодо вчинку Нелі, або взагалі про те, як ви ставитеся до крадіжок, або щось з власного досвіду, які пригоди були з Вами, як Ви це пережили, або ж як із цією бідою впоралися.

8. Дякую за Вашу працю, за Ваші думки. Ви дуже розумні діти й багато чого навчили мене. Сподіваюся, що сьогоднішня наша розмова пройшла недаремно. Ми зрозуміли, що крадіжка — це зло для всіх. Найголовніше, подолати у собі бажання красти, коли воно з'являється, "відрізати" корінчик зла, яке хоче прорости у нашому серці, пишатися собою за перемогу над злом.

Засоби допомоги при шкільної дезадаптації

Більшість родин, що мають дітей зі шкільної дезадаптацією, - це неблагополучні родини, у яких спостерігаються часто конфліктні ситуації, драми і трагедії, отже, важкі, нерозв'язні ситуації для самої дитини; у них необхідна робота соціального педагога разом із учителем, лікарем, психологом. Можливі наступні способи їхньої взаємодії:

соціально-психологічна допомога родині;

соціально-психологічна допомога дітям;

медико-психолого-педагогічне консультування родини і дітей;

допомога в дозволі конфліктних ситуацій, пережитих дітьми;