Сторінка
4
У новому навчальному році педагогічним радам шкіл, методичним комісіям слід посилити увагу до проблеми диференціації навчання, розглянути її в конкретному плані відповідно до умов своєї школи, не допускаючи при цьому ніякої штучності, підміни дійсного бажання.
Групові домашні завдання
Про групову форму роботи можна говорити в тому разі, якщо утворюється група з декількох чоловік, котрі взаємодіючи між собою, працюють спільно й злагоджено. Вводити елементи групової діяльності можна вже з першого класу, однак розпочинати найкраще з парної: це зумовлено віковими особливостями дітей, які ще не мають навичок роботи в більших за численністю об’єднаннях. Саме в такій сумісній діяльності формуються важливі людські якості: відповідальність, почуття обов’язку, усвідомлення необхідності взаємодопомоги і взаємоконтролю.
Для виконання домашніх завдань ми об’єднали школярів у групи 2,3,4 чоловіки. Щоб групова робота мала позитивні результати, під час комплектування мікроколективів урахували взаємну симпатію і прихильність дітей, утворювали стабільні за складом об’єднання, де мають вдосталь часу, щоб звикнути одне до одного, на практиці з’ясували власні і своїх товаришів можливості у спільній діяльності. І ще важлива вимога: об’єднувати слід дітей різного рівня готовності до роботи-високого і середнього, середнього і низького, майже однакового, але в жодному разі не створювати групу лише із слабких, не впевнених у своїх силах, агресивних учнів.
Поступово, від класу до класу, створюються дедалі кращі умови для організації групового виконання домашніх завдань. Це зумовлено як збільшенням запасу знань у дітей, так і набуттям учнями певних навичок роботи в групі. Безсумнівно одне: інтерес до такої діяльності не спадає, вона приносить дітям велике задоволення.
Конструювання домашніх завдань
Цей вид роботи можна застосовувати тільки з третього класу, коли діти вже виробили певну самостійність мислення, трохи нагромадили досвіду виконання тих чи інших завдань.
На першому етапі, класовод сам кілька разів показує, як конструювати домашнє завдання, на другому-організовує відповідну колективну роботу в класі. Коли діти усвідомлюють мету і способи конструювання, можна пропонувати вправи для самостійного виконання вдома.
Відповідну роботу найпростіше розпочинати на матеріалі повторення чи закріплення.
Матеріалом для конструювання може служити сторінка підручника, над якою працювали на уроці: учителям пропонуємо самостійно визначати собі домашнє завдання на повторення і закріплення з невиконаних вправ. Далі дитина самостійно добирає відповідне завдання, визначає його обсяг і ступінь складності. Однак іноді йдеться не про конструювання, яке характеризується більшою усвідомленістю й самостійністю дій, а лише про спосіб вибору.
Тривалі за строком домашні завдання
Ці завдання учень загадує на значний проміжок часу (1-3 тижні), а учень самостійно визначає зручний для себе темп виконання, щоб укластися у відведений термін. Така робота сприяє розвитку самостійності, відповідальності, створює певні психологічні передумови для по дорослішання.
Пропонуючи домашні завдання на певний термін, класовод має враховувати на скільки в дітей сформовані вміння планувати свої дії, раціонально розподіляти час і зусилля, а це можливо лише тоді, коли вони планували навчальний матеріал, мають добре розвинену творчу уяву, навички самостійної роботи. Дітей треба вчити планувати свої дії, тобто:
1) визначати мету роботи;
2) добирати різні прийоми її виконання;
3) встановлювати їх послідовність;
4) контролювати сою роботу відповідно плану.
Ось деякі зразки тривалих домашніх робіт:
1) самостійно вчити новий матеріал (перед опрацюванням чергової теми), щоб пояснити його товаришам;
2) добирати математичні відомості із додаткових джерел, щоб використати їх для складання і розв’язування задач на уроці;
3) добери і розв’яжи кілька дитячих задач з журналів;
4) розв’яжи задачі підвищеної складності.
На лісовій ділянці посадили липи і берізки – усього 28 698 дерев. З них лип 18 134, а решта-берези. Скільки посадили беріз? (Склади обернену задачу до даної).
Таким чином, ми пропонуємо дитині самостійно визначити необхідність домашнього завдання. Можлива й така ситуація: учень розв’язав і обов’язкову і додаткову вправи, але з певних причин виявляє бажання виконувати ще й домашнє завдання. Заперечувати не варто, аби не перешкоджати дитині у вільному виборі.
Психологи і медики розробили спеціальні правила загадування домашньої роботи учням з ослабленим здоров’ям. Класовод має враховувати такі ситуації і відміняти домашні завдання з усіх або кількох предметів.
Диференціація курсів російської мови в початкових класах
a) однорічний курс запроваджується в останній рік початкового навчання грамоти.
b) дворічний курс російської мови запроваджується в останні два роки початкового навчання. Перший рік доцільно відводити розвиткові усного мовлення та опанування грамоти. Підходи до цього етапу в основному ті самі, що і в однорічному варіанті курсу.
c) трирічний курс російської мови (2-4 класи) дає можливість дещо розширити кола навчальних завдань. Але й цей варіант орієнтує на розвиток мовленнєвих навичок, а не на заглиблення у мовний аналіз.
Пропонується орієнтовне планування матеріалу з російської мови для 3 класу 3-річної та 4-го 4-річної школи (перехідний варіант).
Під диференціацією розуміють таку форму індивідуалізації, коли учні, схожі за певними індивідуальними особливостями, об’єднуються в групи для окремого навчання. У педагогічній літературі є два напрямки:
- «зовнішня диференціація»;
- «внутрішня диференціація».
Термін «зовнішня диференціація» позначають таку організацію навчального процесу, за якою створюються спеціальні диференційовані класи та школи.
Термін «внутрішня диференціація» застосовують до такої організації навчального процесу, за якої розвиток індивідуальності здійснюється в умовах роботи вчителів у звичайних класах.
Зовнішня диференціація здійснюється за напрямками:
1) шляхом створення класів і шкіл на основі спеціальних здібностей, інтересів і професійних нахилів учнів;
2) шляхом створення класів і шкіл за певним рівнем загального розумового розвитку учнів і стану здоров’я.
Важливим напрямком диференціації є навчання обдарованих, талановитих дітей і підлітків. Саме вони у майбутньому забезпечать прогрес країни в науці, виробництві, мистецтві.
Поняття «обдарована дитина» в педагогіці трактують, як здібність досягти найвищих результатів в інтелектуальній і художній галузях. До обдарованих належать також і учні, які завдяки своїм яскраво вираженим здібностям переступають 1-2 класи. Уміння нестандартно мислити і діяти стає важливим критерієм відбору талановитих.
Спеціальне навчання талановитих дітей в Україні розпочалося з 1991року. Закон «Про освіту» передбачає створення для розвитку здібностей, обдарувань і таланту профільних класів, спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, різних типів виховних закладів, об’єднань.