Сторінка
2

Освіта України як складова світового і європейського простору

· інформатизація – широке впровадження ІКТ.

Розвиток України у третьому тисячолітті визначається в контексті європейської інтеграції з орієнтацією на побудову громадянського суспільства, що передбачає:

1) у соціально-політичній сфері – перехід від тоталітаризму до демократії;

2) в економіці – від адміністративно-командної системи планового господарства до соціально зорієнтованої ринкової економіки;

3) у житті кожної людини – від споживацьких, споглядальних позицій до функцій самодостатнього суб’єкта господарської діяльності.

Такі зміни в суспільстві, економіці, життєвому устрої потребують відновлення соціальних пріоритетів самої особистості, формування особистістю нових життєвих стратегій, компетентності. Чим могутніший життєвий потенціал людини, тим легше їй перебороти кризові ситуації, опанувати конструктивно-перетворювальну позицію. Виникають нові вимоги до інтелектуального рівня суспільства, його вдосконалення шляхом освіченості, професіоналізму, багатосторонності, комунікабельності. Високий рівень освіченості нації сприяє більшій сприйнятливості та дієвості економічних і соціальних реформ, формуванню правової й екологічної культури під час проведення соціальної та технологічної діяльності, створює умови для прогресивної індивідуальної активності особистості в суспільстві.

Високоосвічена молодь – головний стратегічний резерв соціально-економічних реформ в Україні, без якого неможливий подальший розвиток суспільства. Прагнучи набути статусу розвиненої країни, Україна підтримує розвиток багатоступеневої системи освіти, зростання інтелектуального потенціалу суспільства: адже, за прогнозами ЮНЕСКО, рівня національного добробуту, що відповідає світовим стандартам, досягнуть лише ті країни, працездатне населення яких на 40-60% будуть становити особи з вищою освітою.

Вектор сучасної політики і стратегії держави в розвитку національної системи освіти спрямований на її подальшу адаптацію до умов соціально зорієнтованої економіки, трансформацію та інтеграцію в європейське й світове співтовариство.

Концептуальні основи і державні пріоритети розвитку освіти в Україні розглядаються передусім з позицій її ролі й місця в забезпеченні життєдіяльності суспільства, безпосереднього взаємозв’язку зі сферою праці. З цією метою проводиться активна системна робота:

· зі створення умов для визначення освітніх проблем розвитку країни та її регіонів у контексті політичного бачення та ухвалення рішень на державному рівні;

· розв’язання з залученням сфери освіти проблем, що виникають на ринку праці;

· надання системі освіти більшої гнучкості й широких можливостей для одержання громадянами професійної підготовки.

Підходи і практичні дії щодо розвитку системи освіти в Україні базуються на концепції побудови незалежної демократичної держави, пріоритетами якої є:

· доступ до освіти та професійної підготовки всіх, хто має необхідні здібності, мотивацію й адекватну підготовку;

· використання освіти та професійної підготовки для захисту соціальних інтересів суспільства й стратифікації його членів за ролями і статусами;

· зменшення монопольних прав держави в освітній сфері за рахунок створення на рівноправній основі недержавних навчально-виховних, професійно-технічних і навчальних закладів;

· формування різноманітної інвестиційної політики в галузі освіти;

· забезпечення всебічної готовності громадян до одержання освіти будь-якого рівня та створення умов для задоволення освітніх і професійних потреб особистості з можливістю вдосконалення здобутих знань протягом усього життя, в тому числі шляхом перепідготовки й підвищення кваліфікації.

Основними шляхами реформування системи освіти визначено:

· створення в суспільстві атмосфери загальнодержавного сприяння розвитку освіти;

· подолання девальвації загальнолюдських і гуманістичних цінностей, відриву від національних джерел;

· забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій;

· впровадження передових технологій і науково-методичних досягнень;

· відхід від основ авторитарної педагогіки, підготовку нової генерації педагогічних кадрів;

· інтеграцію освіти і науки, активне залучення до навчального процесу наукового потенціалу вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ, мотивацію суб’єктів навчання, до участі в наукових дослідженнях і розробках;

· використання нових методів викладання для вдосконалення навчального процесу.

Суттєвий вплив на розвиток вищої освіти України мало приєднання у 2005 р. до Болонського процесу та участь у формуванні Європейського простору вищої освіти.

У рамках Болонського процесу сформульовано шість головних завдань:

1. Трициклове навчання. Пропонується ввести цикли навчання: перший – до одержання першого академічного ступеня бакалавра, другий – одержання академічного ступеня магістра, третій – отримання наукового ступеня. При цьому тривалість навчання на першому циклі має бути не менше 3 і не більше 4 років, навчання протягом другого циклу – 1-2 роки, отримання докторського ступеня – 2-3 роки (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).

2. Кредитна система. Пропонується запровадити в усіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу необхідно взяти ECTS (Європейська система перезарахування кредитів – залікових одиниць трудомісткості), зробивши її накопичувальною системою, що працює в рамках концепції «навчання протягом усього життя».

3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на знаннях, уміннях і навичках випускників. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.

4. Розвиток мобільності. На основі виконання попередніх пунктів очікується істотний розвиток мобільності студентів. Крім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького складу та іншого персоналу з метою взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців.

5. Працевлаштування випускників. Одним із найважливіших положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання та вміння випускників мають застосовуватись і практично використовуватись на користь усієї Європи. Всі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій стане спрощеним. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, рекомендованого ЮНЕСКО.

6. Підвищення конкурентоспроможності європейської системи освіти. Однією з головних задач, яку необхідно розв’язати в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення тощо, сприятиме підвищенню інтересу громадян Європи та інших країн до вищої освіти.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»: