Сторінка
2

Фінансові ресурси інвестування та інструменти залучення капіталу. Типи і способи фінансування інвестиційного процесу

Таблиця 2.2

Пайові внески – це грошові та інші кошти, сплачені юриди­чними та фізичними особами при вступі до спільного підприє­мництва. Вони обов'язкові при вступі до товариства з обмеже­ною відповідальністю, повного та командитного товариства.

Пайові внески можуть бути у вигляді грошових коштів, ма­теріальних цінностей, прав користування природними ресурсами та майном, у тому числі прав на використання винаходів, "ноу-хау". Різновидом пайового внеску є інвестиційний внесок, який здійснюється працівником підприємства з метою його розвитку. Пайові та інвестиційні внески можуть здійснюватися шляхом періодичного відрахування від зарплати працівників. За цими внесками можуть нараховуватися проценти та сплачуватися ви­нагорода.

Страхові внески та внески до пенсійного фонду беруть участь у забезпеченні відтворення виробничих сил як засобів праці та робочої сили. Ці інвестиції заведено називати ануітетом (щорічний платіж), через певний час вони принесуть інвесторові регулярні доходи.

Кредиторські заборгованість – це стійке джерело фінан­сових ресурсів, що постійно знаходиться у розпорядженні під­приємства. Воно прирівнюється до власних коштів. Це, перед­усім, заборгованість постачальникам за відвантажені товари, тер­мін оплати яких ще не настав. До кредиторської заборгованості належить також перехідна заборгованість бюджету, заборгова­ність за відрахуваннями у позабюджетні фонди. За умов розбалансованої економіки перехідна заборгованість по зарплаті як фінансовий ресурс може використовуватися тільки на підприємс­твах, які працюють стабільно.

Кредити, позики. Це позичкове джерело фінансування ін­вестицій. Кредит може надаватися будь-яким суб'єктом господа­рювання чи фізичною особою будь-якому іншому інвестору чи тій особі, яка бере участь у інвестиційній (підприємницькій ді­яльності). Розрізняють банківський, інвестиційний, комерційний та податковий кредити, а також позики.

Банківський кредит – це видана банком чи іншим фінан­сово-кредитним закладом позичка на умовах платності, поверненості та терміновості. Позичка повинна бути повернута кредито­рові у встановлений термін у повному обсязі з нарахованими за її використання процентами. Розрізняють короткотермінові, середньотермінові та довготермінові кредити. У більшості країн вважається, що довготермінові кредити – це кредити, що вида­ються строком більше одного року. У деяких країнах довгостро­ковими вважаються кредити з терміном дії понад три роки, а кредити з терміном дії від одного до трьох років вважаються середньотерміновими [19, c. 34-36].

Таблиця 2.3

Види фінансових інструментів

В Україні склалася практика фінансування обігових коштів за рахунок короткотермінових кредитів та фінансування інвести­цій середньо- та довготерміновими кредитами.

Комерційним кредитом заведено вважати відстрочку плате­жів одного підприємства (компанії) іншому. Комерційний кредит може бути наданий у формі вексельного кредиту, відкритого рахунку чи кредиту фірми. Кредитування інвестицій в реальні активи, як правило, є довгостроковим.

ІІозиками вважаються позички, що надаються підприємства­ми одне одному (відстрочка платежу), а також кошти, що нада­ються міжнародними фінансовими інституціями чи державами одна одній.

Спонсори – це юридичні та фізичні особи, що надають під­тримку в інвестуванні проектів. Спонсорство, як правило, під­тримується державою. Цей фінансовий ресурс не підлягає опо­даткуванню. Спонсори, беручи участь в інвестуванні, звичайно не отримують прямих доходів, але вони мають непрямі доходи завдяки рекламі, розширюючи свої ринки збуту, підвищуючи свій імідж та рейтинг.

З метою залучення капіталу для інвестування суб'єкт інвес­тиційної діяльності використовує різноманітні фінансові інстру­менти. Фінансові інструменти – це контракти, результатом яких є поява певної статті в активах одного суб'єкта і статті у пасивах іншого суб'єкта фінансування (Таблиця 2.3).

За рішенням Ради з стандартів фінансового обліку (FASB — США) до фінансових інструментів, в першу чергу, відносяться:

— фінансові заборгованості – закладні, облігації та інші фор­ми (засоби) фінансування шляхом одержання позичок;

— фінансовий капітал – акції та інші інструменти, що є свід­ченням власності.

Фінансовий інжиніринг — це об'єднання або розділення (подрібнення) існуючих фінансових інструментів з метою ство­рення нових фінансових інструментів.

Існуючі (традиційні) фінансові інструменти розподіляються на дві групи: комерційні та фондові. Комерційні інструменти об­слуговують товарообіг і певні майнові угоди. Фондові – це ті, що обертаються на фондових біржах.

Розглянемо головні види фінансових інструментів (рис. 28).

Фінансові заборгованості – це пасиви, які визначають су­марний розмір фінансових вимог (домагань) на активи компанії. Можуть визначатися як сумарні активи за мінусом власного ка­піталу компанії.

Застава — це борговий фінансовий інструмент, забезпече­ний правом на нерухомість. Якщо борг своєчасно не сплачуєть­ся, закладна дає право кредитору на продаж закладеного майна. Застава засвідчується у нотаріальній конторі, реєструється у по­земельній книзі (іпотеці)[32, c. 94].

Облігація — це борговий цінний папір, який свідчить про внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язаність відшкодувати йому у певний строк номінальну вар­тість цього паперу та фіксований процент. Облігації являють со­бою фінансові інструменти державних позик, позик місцевих ор­ганів влади або компаній та підприємств. Облігації внутрішніх державних і місцевих позик випускаються тільки на пред'явни­ка, а облігації підприємств бувають як іменні, так і на пред'яв­ника. На облігаціях вказується розмір фіксованого процента та строк його виплати. Іноді випускаються безпроцентні (цільові) облігації, на яких вказується товар або послуга, під які вони ви­пущені.