Сторінка
5

Офіційні трансферти, їх роль і місце в доходах бюджетів

Подальше поглиблення міжбюджетної реформи має проходити в напрямі реформуван­ня відносин державного бюджету з сільськими, селищними та міськими (міст районного значення) бюджетами, результати якої залежитимуть від проведення адміністративно-тери­торіальної реформи в Україні.

3. Міжбюджетні трансферти та їх роль у формуванні місцевих бюджетів

Широке за своєю сутністю поняття “трансфертних платежів” у бюджетній сфері трансформується та конкретизується за допомогою поняття “субсидії”. У кожній країні є своя специфіка у наданні субсидій, проте всі їхні різноманітні види можна об’єднати у дві основні групи: безумовні (або загальні) субсидії та умовні (бо спеціальні) субсидії [1].

Субсидії загального призначення, які на практиці називають дотаціями, надаються місцевим бюджетам з метою їх збалансування. Механізм надання дотацій не потребує цільового використання одержаних коштів і тому не обмежують самостійність місцевих властей. Не випадково, що однією з вимог Європейської хартії місцевого самоврядування щодо формування фінансових ресурсів місцевих властей є надання субсидій, не зумовлених цільовим спрямуванням коштів.

Новим підходом щодо надання бюджетних трансфертів у європейських країнах стало використання дотацій, заснованих на результатах виконання певних програм, а не здійснення фінансування в межах визначеної суми. Це, наприклад, дотації лікувальним закладам з урахуванням кількості лікувальних процедур, школам – на основі результатів іспитів, місцевому громадському транспорту – за ефективністю пасажиро-кілометрів. Такий принцип функціонування бюджетних трансфертів дає змогу досягти вищої якості послуг, що надаються місцевою владою, проте він передбачає постійний контроль.

На противагу субсидій загального призначення субсидії спеціального призначення – субвенції – передбачають цільове використання одержаних коштів. Метою надання субвенцій є фінансування державних програм чи проектів, а також забезпечення органів місцевого самоврядування коштами, необхідними для виконання делегованих повноважень.

Одним з видів міжбюджетних трансфертів у зарубіжних країнах є бюджетні гранти. Основна відмінність грантів від субсидій полягає в тому, що вони мають одноразовий епізодичний характер, тоді як бюджетні субсидії характеризуються систематичністю надання і є постійною невід’ємною складовою процесу бюджетного регулювання[2] .

Основні вимоги до побудови системи міжбюджетних трансфертів були сформульовані Дж. Мак-Мастером. На його думку, ця система повинна:

· врахувати відмінності у фінансових потребах територій за умов визначеної сфери їх відповідальності;

· компенсувати відмінності між урядами одного рівня щодо потенціальної можливості фінансування видатків;

· створити стимули для зростання ступеня використання місцевими органами влади власного дохідного потенціалу;

· бути стабільною та передбачуваною;

· не заохочувати немотивоване витрачання суспільних коштів[3].

У західній фінансовій науці виділяють кілька підстав для запровадження системи міжбюджетних трансфертів: фіскальна незбалансованість по вертикалі, відновлення горизонтального фіскального балансу, гарантоване надання суспільних благ, внесок у політику стабілізації та економічний розвиток і макроекономічні цілі. Але досвід зарубіжних країн не дає однозначної відповіді на запитання про частку трансфертів у доходах бюджету. Різні країни по-різному вирішують цю проблему (див. рис.6).

Рис.6. Частка міжбюджетних трансфертів у доходах місцевих бюджетів країн світу, % [4]

Так, у таких економічно розвинутих країнах, як Франція, Німеччина та Великобританія спостерігається висока диференціація показника питомої ваги трансфертів у доходах місцевих бюджетів – відповідно 27, 45 та 77 %. В той же час у доходах місцевих бюджетів Ісландії, Іспанії та Швеції міжбюджетні трансферти складають відповідно 10, 12 та 14 %. Це на нашу думку пояснюється значним впливом способу організації міжбюджетних відносин в країні на механізм надання та використання міжбюджетних трансфертів.

Джерелами виплати бюджетних трансфертів можуть бути відрахування частки надходжень від одного або декількох податків, що сплачуються до державного бюджету, або ж щорічні асигнування з державного бюджету. У розвинутих країнах перевагу надають першому джерелу, а в країнах з перехідною економікою, часто в міру політичних мотивацій та можливостей бюджету вищого рівня, - бюджетним асигнуванням.

В Україні згідно з Бюджетним кодексом існують такі види міжбюджетних трансфертів:

1) дотація вирівнювання;

2) субвенція;

3) кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4) інші дотації.

Говорячи докладніше, слід зауважити, що кодекс передбачає цілу низку трансфертних програм, що мають на меті задоволення різних фіскальних потреб, а не лише потребу у вирівнюванні. Дана трансфертна система включає окремі трансфертні програми, що слугують кожна своїй цілі.

Так, у Державному бюджеті України можуть передбачатись такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:

1) дотація вирівнювання Автономній республіці Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського та обласного значення;