Сторінка
4

Офіційні трансферти, їх роль і місце в доходах бюджетів

Динаміка співвідношення між максимальним та мінімальним значенням видатків на душу населення дозволяє стверджувати про принципову зміну ситуації у диференціації видатків між територіями. У 2000 році максимальний показник видатків на душу населення серед міст обласного значення був у місті Славутич (868 грн.), у 14 разів перевищуючи мінімальний відповідний показник у місті Жмеринка (61 грн.). По районних бюджетах максимальний показник видатків на душу населення спостерігався в Поліському районі Київської області – 285 грн., а мінімальний – у П’ятихатському районі Донецької області – 44 грн. Після запровадження єдиної методики та здійснення вирівнювання у 2001 році співвідношення між максимальним рівнем видатків на душу населення та мінімальним показником значно зменшилося і становило в середньому по місцевих бюджетах п’ять разів. У 2002 році співвідношення між розрахунковими видатками на душу населення в середньому по місцевих бюджетах складає два рази між максимальним та мінімальним значенням.

Розглянемо динаміку частки трансфертів у загальному обсязі доходів місцевих бюджетів за останні роки (див. рис.3.).

Рис. 3. Динаміка трансфертів у загальному обсязі доходів місцевих бюджетів за 1997 – 2002 роки [48, с.134].

2. Порядок та практика надання міжбюджетних трансфертів

Починаючи з 1997 року, надання трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам здійснювалось нестабільно. Це пов'язано з недоотриманням планових надходжень до державного бюджету та намаганнями подолати дефіцит державного бюджету. Не одержуючи заплановані суми дотацій з державного бюджету, обласні бюджети, відповідно, не виконували своїх зобов'язань перед районами та містами. Кінцевим наслідком несвоєчасного та не в повному обсязі перерахування трансфертів з державного бюджету було зростання кредиторської заборгованості місцевих бюджетів за отримані послуги і товари, зокрема накопичення заборгованості по заробітній платі працівниками бюджетних установ (див. рис. 4).

Так, виконання плану дотацій склало (у відсотках) у 1997 році – 95,4%, у 1998 – 85,3%, у 1999 – 99,2%. Це стало можливим завдяки запровадженню у 1999 році за ініціативою Комітету Верховної Ради України з питань бюджету нормативу щоденних відрахувань від доходів загального фонду Державного бюджету України, що надходять на рахунки обліку доходів Державного бюджету України на відповідній території.

Рис. 4. Динаміка виконання дотацій із загального фонду державного

бюджету до місцевих бюджетів [48, с.187].

Дуже важливим кроком стало запровадження в бюджеті 2000 року (стаття 45) стимулів зацікавленості місцевих органів влади у нарощуванні надходжень до державного бюджету. Відтепер місцеві органи влади, в разі забезпечення перевиконання планових показників доходів від загальнодержавних податків, мають право на одержання частки від перевищеного розрахункового обсягу відрахувань до державного бюджету у вигляді додат­кової дотації. У 2000 році додаткову дотацію отримали три місцеві бюджети — Сумська і Чернігівська області та місто Севастополь. Загальний обсяг додаткової дотації становив у 2000 році 129,9 млн грн, або 3,3 відсотка від суми основної дотації з держбюджету, яку перераховано до відповідних бюджетів (3996,6 млн грн).

Згідно з оперативними дани­ми Державного казначейства Ук­раїни про виконання бюджету

2001 року, додаткову дотацію от­римали вже п'ять місцевих бю­джетів: Київська, Рівненська, Сум­ська, Чернівецька і Чернігівська області. Загальний обсяг додатко­вої дотації' становив 2243 млн грн, або 5,9 відсотка від суми основної дотації, отриманої цими бюджета­ми (3780,6 млн грн).

У Законі України "Про Державний бюджет України на

2002 рік" (стаття 37) збережено практику стимулювання місцевих бюджетів по виконанню доходів Державного бюджету України. При цьому внесено уточнення і встановлено, що надходження до­ходів загального фонду Держав­ного бюджету України понад річні

розрахункові обсяги розподіляються між державним бюджетом та відповідними бюджетами адміністративно-територіальних одиниць у таких пропорціях:

• до обласного бюджету — 12,5 відсотка;

• до бюджетів міст республіканського (в АРК) та обласного значення та бюджетів районів — 37,5 відсотка;

• до бюджету міста Севастополь — 50 відсотків;

• до бюджету Автономної Республіки Крим — 62,5 відсотка.

Рис. 5. Місцеві бюджети, що отримали додаткову дотацію в 2000-2001 роках

Бюджетним кодексом встановлено, що порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між державним і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами визначається Кабінетом Міністрів України і повинен забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та повноту перерахування міжбюджетних трансфертів (стаття 108).

Однак перехід на встановлення прямих міжбюджетних трансфертів з державного бю­джету до бюджетів міст обласного значення та районів вимагає поширення казначейських технологій перерахування міжбюджетних трансфертів і на цю ланку місцевих бюджетів. То­му Кодексом встановлено, що перерахування міжбюджетних трансфертів забезпечується територіальними органами Державного казначейства України з рахунків, на яких облікову­ються кошти відповідних бюджетів.

Запровадження положень Бюджетного кодексу у частині впорядкування фінансових відносин між державним бюджетом та місцевими бюджетами має особливо актуальне зна­чення в умовах очікуваного проведення податкової реформи та виконання державою своїх боргових зобов'язань, що дозволятиме будувати ці відносини на засадах стабільності, прозо­рості та передбачуваності у середньостроковій перспективі.