Сторінка
13

Організація бюджетного контролю в Україні

6) здійснюють попередній контроль за цільовим використанням коштів Єдиного казначейського рахунку в межах лімітів, що встановлюються Головним управлінням Державного казначейства для кожного розпорядника коштів на підставі розподілу, затвердженого відповідним головним розпорядником;

7) здійснюють контроль з метою попередження необґрунтованого зростання кредиторської та дебіторської заборгованості бюджетних установ;

8) контролюють правильність оформлення розрахункових документів на перерахування коштів.

Таким чином, розвиток ринкових відносин в Україні, поява акціонерних, орендних підприємств, комерційних банків вимагає суттєвої реорганізації системи державного фінансового контролю. Реформування контролю не можна здійснити без підвищення рівня координації всієї системи контролю шляхом утворення вищого органу державного фінансового контролю та внесення змін до відповідних законодавчих актів. Прийняття відповідних рішень в свою чергу дозволить підвищити ефективність і якість державного фінансового контролю в Україні.

ВИСНОВКИ

Для вдосконалення діючої системи державного фінансового контролю доцільно здійснити ряд заходів, спрямованих на підвищення її ефективності в частині виявлення фінансових порушень, вироблення механізмів визначення міри відповідальності, а також відшкодування заподіяних збитків. Основні з них такі:

- вдосконалення порядку здійснення фінансового контролю органами законодавчої та виконавчої влади;

- розробка механізму взаємодії і чітке розмежування повноважень і відповідальності між органами державного фінансового контролю з метою недопущення дублювання і паралелізму в роботі;

- доопрацювання основних положень взаємодії органів державного фінансового контролю з правоохоронними органами;

- розробка єдиної системи обліку результатів і оцінки якісних і кількісних параметрів діяльності органів державного фінансового контролю;

- розробка більш дієвого механізму повернення незаконно використаних державних фінансових ресурсів і одержаних доходів від їх використання в бюджети і позабюджетні фонди – протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом;

- підвищення якості підготовки і перепідготовки спеціалістів в галузі державного фінансового контролю;

- підвищення кадрового, інформаційного, технічного і матеріального забезпечення органів державного фінансового контролю.

На наше переконання, для створення повноцінної правової бази фінансового контролю потрібне визначення її елементів, принципів і форм організації контролю та порядку взаємодії контролюючих органів в Законі “Про фінансовий контроль в Україні”, що дасть змогу не допустити дублювання їх функцій, впорядкувати і підвищити ефективність державного і недержавного фінансового контролю.

Проведений аналіз теоретичних положень та практичних даних організації контрольно-ревізійної роботи слугує основою для обґрунтування висновків та узагальнення пропозицій. Існує ряд проблем у здійсненні фінансового контролю за фінансово-господарською діяльністю бюджетних установ та організацій органами державного фінансового контролю в Україні.

у здійсненні своїх контрольних функцій перед контролюючими органами постає проблема відсутності єдиної інформаційної системи контролю, тобто доступу до баз даних інших фінансових контролюючих органів (Державна податкова служба, Державне казначейство України, державна контрольно-ревізійна служба, органи статистики тощо), що давало б змогу зекономити робочий час і не турбувати зазначені органи постійними письмовими запитами.

Щоб вирішити цю проблему доцільно комп’ютеризувати систему фінансового контролю в Україні з доступом до локальних і глобальних мереж передачі інформації.

Відповідну увагу доцільно приділити відшкодуванню збитків виявлених ревізіями та перевірками. Бракує механізмів повернення до бюджетів чи позабюджетних фондів державних коштів витрачених установами і організаціями не за цільовим призначенням. Наказом ГоловКРУ від 2.04.2001 року №21, що спирається на Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181- ІІІ припинена чинність наказу ГоловКРУ від 3.07.1998 року №130 “Про затвердження інструкції про порядок стягнення коштів та застосування фінансових санкцій органами державної контрольно-ревізійної служби”. У зв’язку з прийняттям вищезазначеного закону з 1 квітня 2001 року органи державної контрольно-ревізійної служби в Україні не мають права перевіряти питання сплати податків і зборів та відповідно донараховувати їх до бюджетів та державних фондів, що значно обмежило, що обмежило повноваження органів ДКРС щодо внесення до бюджету податків і зборів до бюджету і державних цільових фондів. Органи ДКРС застосовують фінансові санкції до порушників бюджетної дисципліни визначені Порядком забезпечення органами державної контрольно-ревізійної служби повернення коштів державного і місцевих бюджетів та державних цільових фондів, використаних підприємствами, установами і організаціями не за цільовим призначенням, та (або) не повернутих бюджетам чи фондам позик і кредитів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2000 року № 275.

Для максимального відшкодування збитків бюджету органам ДКРС необхідно контролювати виконання пред’явлених обов’язкових вимог об’єктам контролю після завершення його ревізії, особливо в частині, що стосується сплати адміністративних штрафів винними особами. Доцільно ввести і законодавчо регламентувати практику позовів до арбітражних судів на об’єкти контролю щодо повного відшкодування збитків заподіяних державі, причому, щоб ДКРС виступала позивачем від імені держави. Будемо сподіватись, що новий закон “Про фінансовий контроль в Україні” законодавчо закріпить таку норму.

З огляду на зазначені вище передумови реформування державного фінансового контролю розв’язання його проблем доцільно здійснювати в таких напрямах:

· формування єдиних концептуальних засад організації державного фінансового контролю, виходячи з сучасних умов розвитку економіки України;

· створення єдиного правового поля розвитку системи державного фінансового контролю та законодавчого закріплення за його суб’єктами контрольних функцій;

· формування нових і удосконалення діючих процедур державного фінансового контролю;

· удосконалення методик державного фінансового контролю;

· оптимізація організаційних структур державного фінансового контролю;

· удосконалення кадрового забезпечення системи державного фінансового контролю, створення сучасної науково-дослідної і навчальної бази за міжнародними зразками;

· створення адекватної сучасним умовам інформаційно-комунікаційної інфраструктури;