Сторінка
7
Охарактеризуємо отруйні речовини загально отруйної дії
Отруйні речовини загально отруйної дії, потрапляючи в організм, порушують передачу кисню з крові до тканин. Вони є самими швидкодіючими ОР. До них відносяться синильна кислота (АС) і хлорциан (СК).
Синильна кислота – безбарвна рідина, що швидко випаровується, має запах гіркого мигдалю. Не заражає місцевість і техніку. Дегазація приміщень, закритих машин здійснюється провітрюванням. На відкритому повітрі можливо значне сорбировання синильної кислоти одягом. Його знезаражування досягається також провітрюванням. Температура кристалізації синильної кислоти становить −14°С, тому в холодний час вона застосовується в суміші з хлорцианом чи іншими ОР. Синильна кислота може застосовуватися хімічними авіабомбами великого калібру. Ураження настає при вдиханні зараженого повітря. Засобами захисту від синильної кислоти є протигаз, сховища, оснащені фільтровентиляційними установками.
При ураженні синильною кислотою з'являється неприємний присмак металу і печіння в роті, оніміння кінчика язика, поколювання в очах, першіння в горлі, стан занепокоєння, слабість і запаморочення. Потім з'являється почуття страху, розширюються зіниці, пульс стає рідким, а дихання нерівномірним. Уражений непритомніє і починається приступ тремтіння м’язів, за чим настає параліч. Смерть настає від респіраторного шоку (зупинки дихання). При дії дуже високих концентрацій виникає так називана блискавична форма ураження: уражений відразу ж непритомніє, його дихання стає частим і поверхневим, потім розвиваються судороги, параліч і настає смерть. При поразці синильною кислотою спостерігається рожеве фарбування обличчя і слизуватих оболонок. Синильна кислота кумулятивною дією не володіє.
Перша допомога. На ураженого надягти протигаз, роздавити ампулу з антидотом від синильної кислоти і ввести її у підмасочний простір шолом-маски протигаза. При необхідності зробити штучне дихання.
Виявляється синильна кислота за допомогою приладів хімічної розвідки.
Наступним компонентом хімічної зброї є отруйні речовини психохімічної дії. В даний час на озброєнні деяких армій знаходиться психохімічна ОР Бі-Зет (ВZ).
ВZ – біла кристалічна речовина без запаху, погано розчинна у воді, добре розчиняється в хлороформі, діхлоретані і підкисленій воді. Основний бойовий стан – аерозолі. Застосовується за допомогою авіаційних боєприпасів.
ВZ уражає організм при вдиханні зараженого повітря та прийому зараженої їжі і води. Дія цієї ОР починає виявлятися через 0,5…3 години. При дії малих концентрацій настають сонливість і зниження працездатності. При дії великих концентрацій на початковому етапі протягом декількох годин спостерігаються прискорене серцебиття, сухість шкіри і сухість у роті, розширення зіниць і зниження м’язової активності. У наступні 8 годин мають місце заціпеніння і загальмованість мови. Потім розвивається період дії ОР, який продовжується до 4 діб. Через 2…3 доби після ураження ОР починається поступове повернення до нормального стану.
Перша допомога. На ураженого надягти протигаз і видалити його з осередку ураження. При виході на незаражену місцевість зробити часткову санітарну обробку відкритих ділянок тіла за допомогою ІПП. витрусити одяг, очі і носоглотку промити чистою водою.
Виявлення ВZ в атмосфері здійснюється військовими приладами хімічної розвідки.
У воєнних цілях можуть застосовуватися також і отруйні речовини дратівної дії.
Отруйними речовинами дратівної дії є хімічні сполуки, що викликають роздратування очей й органів дихання. Основними представниками ОР цього класу є СS і СR.
До отруйних речовин даного класу відноситься також хлорацетофенон (СN). Хлорацетофенон діє на організм подібно СS і СR, але є менш токсичним.
СS – біла, тверда, мало летюча кристалічна речовина з запахом перцю. Погано розчиняється у воді, у спирті, в ацетоні, хлороформі. Бойовий стан – аерозолі. Застосовується за допомогою хімічних авіаційних бомб, артилерійських снарядів, генераторів аерозолів і димових гранат. Можливе використання у виді довгостроково діючих рецептур СS-1 і СS-2.
СS у малих концентраціях має дратівну дію на очі і верхні дихальні шляхи, а у великих концентраціях викликає опіки відкритих ділянок шкіри, у деяких випадках – параліч дихання, зупинку серця і навіть смерть. Ознаки ураження: сильне печіння і біль в очах і грудях, сильна сльозотеча, мимовільне змикання вік, чмихання, нежить (іноді з кров'ю), хворобливе печіння в роті, носоглотці, у верхніх дихальних шляхах, кашель і біль у грудях. При виході з зараженої атмосфери чи після надягання протигаза симптоми продовжують наростати протягом 15…20 хвилин, а потім поступово протягом 1…3 годин затихають.
СR – кристалічна речовина жовтого кольору. У воді розчиняється погано, а в органічних розчинниках – добре. Бойове застосування аналогічне СS. Токсична дія СR подібна СS, але робить більш сильну дратівну дію на очі і верхні дихальні шляхи.
При впливі дратівних ОР необхідно надягти протигаз. При сильному роздратуванні верхніх дихальних шляхів (сильний кашель, печіння, біль у носоглотці) роздавити ампулу з проти димною сумішшю і ввести її під шолом-маску протигаза. Після виходу з зараженої атмосфери прополоскати рот, носоглотку, промити очі 2% розчином питної соди або чистою водою. Видалити ОР с одягу витрушуванням або чищенням.
Окрему групу складають отруйні речовини задушливої дії.
До даної групи ОР відноситься фосген (СG).
Фосген (СG) при звичайних умовах безбарвний газ, важчий повітря в 3,5 рази, з характерним запахом прілого сіна чи гнилих фруктів. У воді розчиняється погано і легко нею розкладається. Бойовий стан – пара. Стійкість на місцевості 30…50 хвилин, можливий застій пари у траншеях, ярах від 2 до 3 годин. Глибина поширення зараженого повітря від 2 до 3 км.
Завантажити реферат