Сторінка
2

Приклад побудови ймовірнісно-автоматної моделі діяльності комерційного банку

Біржове котирування має визначальне значення для біржової гри, бо котирувальна ціна є основою для взаємних розрахунків учасників у період ліквідації (виконання) угоди. Додатний або від’ємний результат біржової гри є різницею між ціною укладеної угоди (купівля у квітні 30 акцій АВС за 100) та ринковою ціною в період ліквідації цієї угоди (тобто котирування). Наприклад, 1 акція коштує 95 – покупець програв, продавець виграв.

Таблиця 10.5

Таблиця котирування на 1 квітня

Код – реєстраційний номер цінного паперу.

Курс продавця – поточний курс у доларах, за яким продавались дані цінні папери на зазначений момент.

Курс покупця – поточний курс у доларах, за яким купувалися цінні папери.

Суб. – можливі власники даного цінного паперу.

На підставі даних про реєстрацію угод та заявок учасників торгів котирувальна комісія визначає верхні та нижні межі ціни продавців, ціни покупців та ціни угод за кожним конкретним видом цінних паперів. Вона має право вилучати ціни, що не відображають ринкової ситуації дня. Існує цілий ряд правил котирування, що зводиться до обліку систематичності продаж, динаміки цін.

Власник акцій може прийняти рішення щодо їхнього продажу, якщо:

· погіршується становище компанії-емітента;

· він одержав інформацію, що галузь, у якій працює компанія, не є перспективною;

· його не задовольняють дивіденди;

· почав падати курс акцій;

· курс акцій підвищився, і він вирішив одержати дохід у вигляді різниці курсів і т. п.

За яку ж ціну він запросить брокера продати свої акцій? Або за ціною попереднього дня, або за ціною трохи більшою від попередньої, або за ціною придбання акцій, або за ціною трохи більшою від ціни придбання і т. д.

Власник коштів може прийняти рішення про придбання акцій у наступних випадках: якщо він планує одержати прибуток у вигляді дивідендів; якщо в нього виникло бажання взяти участь в управлінні компанією; якщо він розраховує на збільшення активів компаній, зростання прибутку, підвищення курсу акцій та одержання доходу від перепродажу акцій. Якщо він вирішив купувати цінні папери, то вибирає компанію-емітента, акції якої, на його думку, принесуть найбільший фінансовий прибуток.

За якою ж ціною він запросить брокера купити акції? Покупець, що вирішив придбати акції для одержання дивідендів, визначає ціну акцій, виходячи з фактичного або очікуваного розміру дивідендів, які сплачує компанія, та допустимої для нього норми доходу:

де Р – ціна однієї акції, визначена покупцем; d – дивіденд (фактичний); r – норма доходу, допустима для покупця.

Наприклад, якщо дивіденд дорівнює 3 дол., а допустима норма доходу 10 %, тоді ціна покупця, що розраховує на одержання означеного дивіденду, становитиме:

Допустима норма доходу від акції визначається за низкою показників та видів доходів покупця. Один з них – відсоток, який банк сплачує вкладнику за зберігання його коштів. Допустима норма доходу трохи більша від цього відсотка, і перевищення є для власника акцій винагородою за ризик:

де і – відсоток за внесками (депозитами);

а – винагорода за ризик.

Наприклад, якщо банк сплачує вкладникам 5 % річних, а винагорода за ризик дорівнює 5 %, ціна акцій становитиме:

Інший показник, який покупець може прийняти до розрахунку, – це відсоток, що сплачується за державними облігаціями. Припустимо, що він дорівнює 7 %, тоді ціна акції становитиме:

Третій показник, який покупець може прийняти до розрахунку, – показник ефективності капітальних вкладень. Покупець розмірковує: “Я міг би не купувати акції, а спрямувати кошти на капітальні вкладення самостійно або з групою інвесторів. Тоді я отримував би щорічно прибуток, що дорівнював би ефективності капітальних вкладень”. Але допустима норма доходу нижча від показника ефективності капітальних вкладень, оскільки для одержання прибутку треба мати власну справу, побудувати (придбати) підприємство, налагодити виробничий процес і т. п. А власник акцій звільнений від цих проблем, оскільки має намір одержувати прибуток без докладання власних зусиль: