Сторінка
1

Банківська справа та грошово-кредитна система країни

ПЛАН

Вступ

1. Економічна сутність банку як посередника на фінансовому ринку

2. Побудова та правові основи функціонування банківської системи України

3. Становлення грошової системи України

4. Механізм реалізації грошово-кредитної системи

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Грошово-кредитна система в будь-якій державі несе досить велике і вагоме значення. Без дієздатної і нормально функціонуючи грошово-кредитної системи годі сподіватися на нормальний розвиток не тільки фінансової галузі країни, але й економіки в цілому. Адже грошово-кредитна система: це стабільність на національному грошовому ринку, це можливість залучати іноземні інвестиції, займатися довгостроковим кредитуванням, без якого сьогодні неможливий розвиток будь-якої галузі.

В період становлення державної незалежності Україна першою почала в умовах економічної та фінансової кризи будувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошово-кредитної політики. Становище ускладнювала нескоординованість економічної політики незалежних республік у сфері виробництва, товарообміну, грошових відносин.

За цих умов особливої гостроти набуло питання про рішуче прискорення другого етапу грошової реформи ¾ запровадження в обіг гривні.

Кредит походить від латинського “creditum”, що означає “позика”, “борг”. Цей термін також перекладається як “вірю”, “довіряю”. А тому категорія кредиту переважно розглядається економічною наукою як довіра однієї особи до іншої, на підставі якої у позику надається певна вартість у грошовій або товарній формі на тимчасове користування за відповідну плату. Таке визначення містить найбільш загальні характеристики, що розкривають зміст кредиту. Для України, яка переживає важкі часи, питання кредитування є досить важливим і найближчим часом буде залишатися вкрай актуальним.

1. Економічна сутність банку

як посередника на фінансовому ринку

Термін “банк” походить від французького слова “banque” та італійського “banca”, що відповідно означає “скриня”, “лавка”. “Скриня” вказує на те місце, де зберігають цінності, а “лавка” – це місце, прилавок, стіл, де обмінюють гроші і укладають грошові угоди з купівлі-продажу. Сучасний комерційний банк – це складна організаційна структура, яка забезпечує надійне зберігання заощаджень та опосередковує платіжними інструментами виконання різних комерційних та фінансових угод. В економічній літературі концептуально сформувалося декілька підходів щодо практикування економічної сутності банку.

У рамках першого підходу комерційний банк розглядається як підприємство, що купує, виробляє і продає на ринку специфічні товари, які називають фінансовими послугами. За проведену підприємницьку діяльність комерційний банк отримує фінансовий зиск у вигляді прибутку. В процесі діяльності банк керується класичними законами вартості попиту та пропозиції. Особливістю підприємницької діяльності є те, що банки функціонують у сфері обміну, а не у сфері виробництва.

Саме ця особливість визначає трактування банку як фінансового посередника, який регулює інтереси кредиторів і позичальників, виконуючи діяльність по заощадженню, кредитуванню та забезпеченню системи розрахунків. Саме комерційні банки мобілізують вільні грошові кошти шляхом відкриття депозитів та здійснюють діяльність по наданню комерційних, споживчих і заставних позичок, а також купівлю цінних паперів Уряду, та муніципальних облігацій. У результаті такої діяльності банк поєднує інтереси кредиторів та позичальників в просторі та часі, приймаючи на себе ризики неповернення коштів та невиконання зобов’язань.

В процесі виконання функцій безпеки і опосередкування фінансових угод банки збирають, зберігають, накопичують, модернізують, обробляють, контролюють та аналізують інформацію щодо своїх клієнтів. Таким чином, банки розглядаються як “інформаційні центри”, “інформаційні процесори”, де переробляється великий масив інформації. Якість інформаційних потоків визначає правильність рішень щодо кредитування, інвестування чи депозитної діяльності банку. В екстремальних випадках невдалі рішення можуть привести банк до фінансового краху.

Таким чином, комерційний банк можна визначити як підприємницьку структуру, що здійснює комерційну діяльність по заощадженню та розміщенню вільних грошових коштів в умовах якісного інформаційного простору з метою отримання прибутку для подальшого розширення та удосконалення власної діяльності.

2. Побудова та правові основи функціонування

банківської системи України

Банківська система – це сукупність різних видів банківських установ та банківських інструментів, за допомогою яких здійснюється мобілізація грошових коштів та їх розміщення через надання різних операцій та послуг.

Банки і банківська система – це економічні структури, які становлять один із типів фінансових посередників у системі ринкової інфраструктури.

Банківська система України сформувалася у 1991 році і складається із двох рівнів. Перший рівень банківської системи становить Центральний банк – Національний банк України (НБУ). На другому рівні – комерційні форми різних форм власності, спеціалізації та сфер діяльності.

НБУ як центральний банк країни відповідає за підтримання стабільності національної грошової одиниці і забезпечує ефективне функціонування банківської системи в цілому. На відміну від центрального банку комерційні баки обслуговують учасників економічного процесу, фізичних осіб та державні структури. Функціональна діяльність комерційного банку – це його статутна діяльність, яка здійснюється як на ринку активних так і на ринку пасивних операцій.

Комерційні банки – це фінансові установи, які забезпечують рух грошових коштів між суб’єктами ринкових відносин на комерційних основах.