Сторінка
3

Зумовленість вибору мотиваційної ознаки у процесі номінації діалектної лексики української мови

Вибір мотиваційної ознаки (мотиватора) мовцем зумовлюється також ментально-психічними, соціальними особливостями сприймання ним світу. Вік, гендерні аспекти, рівень розумового розвитку, культурно-етичний рівень, рід занять, освіта – усе це може вплинути на фіксацію уваги мовцями на тій чи тій ознаці, яка з певних причин видається найістотнішою. Мотиватор може мати якусь відмітну ознаку, зокрема, може бути найяскравішим, найпомітнішим, може чимось відрізнятися від інших, бути незвичним, і, навпаки, ознака, покладена в основу номінації може бути типологізуючою.

Вибір мотиваційної ознаки може бути зумовлений одночасно кількома чинниками, скажімо, етнокультурним і ментально-психичним. Кожна мотиваційна модель, якою б кількісно вона не була, має індивідуальне пояснення.

Наприклад, у Ставищенському р-ні Київської області функціонує на позначення комахи сонечко (рос. божья коровка, лат. Coccinella septempan ktata) лексема чепчик, Очевидно, мотивом для перенесення значення стала схожість за формою з головним убором (метафора), демінутивний суфікс вказує на малий розмір комахи, а, може, колись така комашка сіла на чиюсь голову, на який був чепець чи очіпок, і тим було привернуто увагу до людини, що спричинило певні почуття чи вчинки (метонімія). Ствержувати точно не можна. Мотиваційна ознака цього слова не є істотною на сьогодні, хоча вона, напевне, була найважливішою на період закріплення назви у мовній діалектній системі.

Ще один приклад: на Буковині вживається лексема люфтівник у значенні курортник: Влікі до нас приїхають люфтівники, машинами, з дітьми. (Вижницький р-н Чернівецької обл.) [13, 269]. У цій говірці функціонує назва люфт (запозичення з німецької), яка має такі значення: 1. Повітря. 2. Отвір для вентиляції. 3. Тяга в печі. 4. Кватирка. 5. Протяг. Очевидно, лексема люфт у значенні ‘повітря’ стала мотиватором для слова люфтівник: люди приїздять подихати свіжим повітрям, адже у цій місцевості воно дійсно цілюще. Це якраз одна з основних переваг таких курортів. Мотиваційна ознака, покладена в основу цієї номінації, відображає тільки одну з сементичних ознак, які формують поняття курортник, проте, зрозуміло, що людина приїхала відпочивати не до моря. Зумовленість вибору мотиваційної ознаки у даному разі етнотериторіальна, мотив – метонімічне перенесення значення. Мотиваційна ознака у даному разі істотна, у такий спосіб зроблено вказівку на видову відмінність цієї категорії людей, які приїхали на відпочинок і оздоровлення.

Цікавим є приклад народної етимології лексеми мазилінка (буковинські говірки [13, 237]. Воно утворене від слова мазати, і в говірковому мовленні є мотивованим, хоч ця назва утворилася на основі запозиченї лексеми вазелін, яка має непрозору внутрішню форму, випадковий фонетичний збіг з функціонально відповідним дієсловом мазати зумовив вибір цієї мотиваційної ознаки. Характерно, що слово мазелін можна почути у дитячому неговірковому мовленні (щоправда у продажу вазелін тепер рідко, зазвичай, користуються кремами, тому у наш час назва майже не використовується). Це свідчить про те, що рівень освіченості діалектоносіїв, як зрештою і дітей, невисокий, що спричинило творення номінаційної одиниці з прозорою, зрозумілою внутрішньою формою.

На Буковині функціонує слово мартівка, яке має два значення 1. Сорт дуже ранньої картоплі. яку садять у березні. Ца барабуля мартівка, вона приходит дуже рано, али садити її треба зразу після снігу, в марті. 2. знев. Дівчина, яка дуже рано почала знатися з чоловіками. Це гівка мартівка, і ходити з нев устидно [13, 279]. Вибір мотиваційної ознаки лексеми мартівка з першим значенням зумовлений календарно-етнокультурними чинниками: мотив номінації – метонімія, мотиваційна ознака вказує на час садіння, вона істотна та невипадкова. Друге значення слова мартівка сформувалося на основі першого значення: мотив номінації – якісно-функціональна подібність (метафора), сема “ранній” мотивувала цю номінацію. Детермінованість вибору мотиваційої ознаки у даному разі, насамперед, соціально-психологічна, адже лексема має негативне емоційно-експресивне значення. Крім того, наявність такої назви вказує на певні моральні переконання, це відповідно характеризує буковинців, що також етико-етнокультурно зумовлює вибір мотиваційної ознаки цієї діалектної номінації.

Пояснити, яким конкретно чинником (чинниками) зумовлено вибір мотиваційної ознаки певної номінативної одиниці (а надто діалектної) можна не завжди однозначно. Розглянемо лексему викапаний у значенні “дуже схожий на когось”, вона використовується як у говірковому мовленні, так в сучасному розмовному стилі. Г.Л. Аркушин вважає, що цей вираз походить з ворожіння: коли розтоплений віск виливають (скапують) у воду, а потім порівнюють отримане зображення із зовнішнім виглядом конкретної людини [2, 41]. Версія цілком умотивована, Тим більше, що в російській мові, та й в українському говірковому і розмовному мовленні функціонує синонімічна назва вилитий. Проте для лексеми викапаний мотиваційною основою може служити фразема схожий, як дві каплі (краплі) води. Записуючи говіркове мовлення (зокрема, Уманський р-н Черкаської обл.), ми просили респодентів пояснити, від чого, на їх думку, походить це слово. Сучасні діалектоносії або називали тільки останню мотивацію, або не давали відповіді взагалі. Це свідчить про те, що давні звичаї ворожіння втрачені, тому наші сучасники наводять актуальні для їх етнокультурного досвіду мотивації. Зауважмо, що ця лексема може зустрічатися у варіанті викопаний, у данному разі прозвучало пояснення: схожий на когось із померлих, тобто, ніби викопаний із могили покійний. Така версія, зрештою, має право на існування. Цей приклад, яскраво свідчить про суб’єктивність, залежність від індивідуального життєвого, відповідно і мовленнєвого, досвіду діалектоносіїв, точніше, на його обмеженість, хоч у логіці відмовити не можна.

Загалом, проблема зумовленості вибору мотиваційної ознаки у процесі номінації тісно пов’язана з проблемою випадковості \ невипадковості вибору мотиваційної ознаки. Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок: якщо вибір мотиваційної ознаки детермінований тими чи тими чинниками, це означає, що він не може бути випадковим. Безумовно, сама опозиція випадковості \ не випадковості не може трактуватися категорично однозначно на користь одного з аспектів у зв’язку з дискретністю цього поняття. Крім того, вибір мотиваційної ознаки виявляється довільним, точніше, більш чи менш випадковим, залежно від ступеня помітності, а не від ступеня істотності [1, 26-27].

Наприклад: бедзень – 1. Липень Липень бедзень тому, що в цему місєци бедз крепко корови кусає (Вікно Заст.) [13, 28]. Тварини дуже потерпають від цього, що небайдуже господарям, тому місяць і отримав таку назву, що свідчить про певні позитивні моральні якості людей. Отже, можемо говорити про ментально-психологічну зумовленість вибору мотиваційної ознаки у даному разі. Проте, мотиваційна ознака неістотна і випадкова. А от мотиваційна ознака назви цвітень – квітень [13, 620] істотна і невипадкова, адже саме у цьому місяці починається цвітіння.