Сторінка
3

Відтворювальні процеси в розвитку праслов’янського *LITI

Інтерпретацію змісту праслов’янського *liti порівняно з багатокомпонентною формою вираження змісту індоєвропейських структур можна було б пояснювати такими процесами становлення форми та значення змісту в розвитку мовних одиниць, які відображають певну інваріантність їх лексико-семантичної визначеності, що й фіксується нерозчленованою формою змісту – ’лити’. Однак цього пояснення вочевидь недостатньо для усвідомлення й опису відтворювальних явищ у розвитку породжуваного змісту досліджуваних одиниць, адже лексикографічні етимологічні джерела фіксують лише певні стани у їхній складній історії. Тож цілком закономірною видається інтерпретація фіксованого стану в розвитку форми і значення змісту праслов’янської мовної одиниці як певного результату здійснюваних перетворень у її породженні й відтворенні. Тому для нашого дослідження важливо простежити процеси становлення змісту і виявити відтворювальні процеси в розвитку праслов’янського *liti, яке вчені співвідносять із давньоруським лити і сучасним українським літературним лити.

Зміст давньоруського лити в історичних словниках має багатокомпонентну структуру, яка описується перекладними відповідниками ’лити, виливати; плавити’ [9, 24]. У формі та значенні змісту давньоруської мовної одиниці достатньо чітко простежуються ознаки, які вказують на те, що відтворювальний процес супроводжується збереженням у складі тлумачення лити структуротвірних компонентів ’лити’ і ‘виливати’, характерних для форми змісту його попередників. Поява компонента ’плавити’ у структурі форми і значення змісту давньоруського лити, що фіксується писемними пам’ятками давньоруської мови, зумовлене іншими процесами, які вимагають спеціального дослідження. Хоча в деяких працях з порівняльно-історичного мовознавства висловлюються й такі погляди, відповідно до яких компонент ‘плавити’ у складі змісту давньоруської мовної одиниці належить до більш давніх періодів у розвитку мови. Так, наприклад, у деяких лексикографічних джерелах є достатньо обґрунтовані свідчення того, що індоєвропейські *lēi- та *lei̯- поруч із більш ранніми значеннями ‘лити’, ‘наливати’ мали значення „вже й більш нове, спеціалізоване відповідно до „технології” лиття, що з’явилося, – ‘ллючи (розливаючи), щось вирівнювати . мазанням, розмазуванням’, звідки лит. liẽti ‘відливати’” [10, 14]. Цей компонент у складі форми та значення змісту індоєвропейських структур вочевидь усталюється в давньоруському лити, посилюючись у змісті сучасної української мовної одиниці лити.

Українське лити в сучасній літературній мові належить до мовних одиниць, що мають розгалужену багатокомпонентну структуру змісту, яка у Словнику української мови пов’язується з трьома значеннями і трьома відтінками [8]. Перше значення стосується вказівки на необхідність виконання певних дій (’змушувати’) + вказівка на власне дії (’текти’, ’витікати’) + вказівка на об’єкт дій (’рідина’) + вказівка на невизначеність власне об’єкта (’яка-небудь’). Чотирикомпонентна ускладнена форма вираження змісту першого значення лити розширюється відтінковими ремарками, одна з яких пов’язана з переносним значенням, де вказівка на власне дії (’випромінювати’, ’видихати’, ’поширювати’) поєднана із вказівкою на обставини виконання дії (’навколо’) + вказівка на об’єкт дії, який одночасно є і суб’єктом дії (’себе’) + вказівка на конкретні об’єкти дії (’світло’, ’пахощі’, ’звуки’) + вказівка на споріднені або схожі між собою об’єкти (’і т.ін.’), а друга виражена відсилковою формулою тлумачення ‘Те саме, що’ + лексичний відповідник (’розливати’).

Друге значення виокремлює у змісті описуваної мовної одиниці вказівку на способи виконання дії, які стосуються інтенсивності її вияву та перебігу в часі (’сильно’, ’безперервно’) + вказівка на конкретну дію (’текти’). У відтінку до цього значення посилюється вказівка на відсутність суб’єкта/об’єкта дії, яка виконується начебто сама собою (’лити’), оскільки цей відтінок супроводжується лише граматичною вказівкою безос. (безособове).

Особливість третього значення в лексикографічно структурованому змісті лити полягає у вказівці на конкретну дію (’виготовляти’) + вказівка на невизначений об’єкт дії (’що-небудь’) + вказівка на матеріал виконання дії (’речовина’) + вказівка на певну властивість матеріалу (’розплавлена’). Отже, зміст мовної одиниці лити за лексикографічною інтерпретацією тлумачного Словника української мови формується 22 лексичними компонентами, які насамперед відтворюють форму і значення змісту його історичних попередників.

Зміст сучасного українського лити в лексикографічно обґрунтованому тлумаченні становить собою відносно самостійну семантичну сутність, яка має власну формально-значеннєву визначеність. А це не лише підтверджує безперечну складність мовної одиниці як лінгвістичного знака, але й дає цілком достатні підстави вважати, що сучасна одномовна тлумачна лексикографія описує такі явища в межах знакової структури лити, які вочевидь не вичерпуються взаємодією структур форми та значення плану вираження і плану змісту. З огляду на потужний теоретичний і практичний досвід вітчизняної і зарубіжної мовознавчої науки можна стверджувати, що відтворювальний процес охоплює всі компоненти структури форми і значення змісту сучасної української мовної одиниці лити. Для її опису тлумачний словник використовує лексико-семантичні компоненти, що ієрархічно взаємно поєднуються між собою, окреслюючи в межах структури форми і значення змісту лити щонайменше п’ять значеннєвих зон.

Отже, відтворювальний процес у розвитку праслов’янського *liti зумовлює напрямок у розвитку змісту історично наступних мовних одиниць – давньоруського лити та сучасного українського лити, змушуючи їх не лише „пам’ятати” підставу власного формування і становлення, але й розвивати та посилювати потужну джерельну базу свого існування і функціонування в мові. Тож закономірно, що у змісті сучасного українського лити відстежуються елементи, які, безперечно, пов’язані з рівнями різної історичної глибини та синтезовані в ретроспективному і проспективному відношеннях зі своїми попередниками. Сутність відтворювального процесу в історії праслов’янського *liti полягає в тому, що, набуваючи певної змістової форми та значення, він забезпечує розвиток наступних мовних одиниць, які формують свій власний зміст відповідно до вимог мови.

ЛІТЕРАТУРА

1. Авоян Р.Г. Значение в языке. Философский анализ. – М.: Высшая школа, 1985. – 104 с.

2. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикографии. – М.: Гос. уч.-педагог. изд-во Министерства просвещения РСФСР, 1962. – 279 с.