Сторінка
15

Оцінка ринку страхування життя в Україні і визначення перспектив його розвитку

Наступна особливість, яка в усьому світі притаманна галузі страхування – це основне джерело внутрішнього довгострокового кредитування держави (через державні цінні папери). В різних країнах Європи частка державних цінних паперів в структурі страхових резервів коливається від 20% до 70%. В Україні цей ресурс не використовують, а здійснюють запозичення на зовнішніх ринках, ставлячи її в економічну залежність перед кредиторами та погоджуючись при цьому на цілий ряд як економічних так і політичних уступок з боку нашої держави.

Зростання маси дешевих довгострокових фінансових ресурсів повинно також спричинити і зниження вартості капіталу та кредитних ресурсів, що так необхідно сьогодні для здійснення економічних перетворень у реальному секторі економіки.

Запровадження та розвиток програм корпоративного страхування повинно призвести до підвищення рівня офіційної заробітної плати та виведення частини коштів із тіні. Оскільки система пільг, особливо по програмах корпоративного пенсійного страхування передбачає чітку прив’язку до офіційної заробітної платні кожного працівника.

Індивідуальне страхування життя, особливо накопичувальні програми також сприятимуть поступовому поверненню коштів населення, в тому числі і їх тіньової частини в економіку країни. Переведення грошей з монетарного агрегату М0 в вищі агрегати, зокрема М2 повинно призвести до зміцнення національної валюти та позитивно вплинути на зниження інфляційних очікувань.

Не потрібно забувати і той факт, що поява додаткових нагромаджень у населення значною мірою стимулюватиме зростання платоспроможного попиту, особливо на товари довгострокового використання. А це важливі наукоємкі галузі вітчизняної економіки, розвиток яких значною мірою визначає економічний авторитет держави у світі.

Це далеко не всі позитивні зрушення, які можуть відбутися в державі разом з запровадження чітких економічних перетворень, направлених на відродження галузі страхування життя, як соціально та економічно важливої одиниці вітчизняної економіки. Проте досягнення цих позитивів можливе лише при наявності значної політичної волі та конструктивного об’єднання зусиль представників владних структур та страхового ринку.

3.2. Удосконалення системи оподаткування страхових компаній.

Початок 2003 року став вдалим для страховиків життя, принаймні, у законодавчому плані: на їхню думку, підписання Президентом Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», який передбачає серйозні пільги по довгостроковим накопичувальним договорам, стане першою половиною революції в українському „лайфовому” страхуванні. Стимулювання роботодавців до довгострокового накопичувального страхування життя своїх працівників — це перший прорив держави і страховиків, що веде до зменшення фінансового навантаження щодо вирішення соціальних проблем наших громадян державою і перерозподілу їх, як і у всьому цивілізованому світі, на страховий сектор [12]. Так, відповідно до прийнятого закону юридичні особи зможуть відносити платежі по довгостроковому накопичувальному страхуванню життя своїх співробітників на валові витрати, щоправда, тільки в межах 15% від заробітної плати, отриманої кожним конкретним співробітником, але не більше 6 тис. грн. у рік. Як відзначають страховики, на ринку спостерігається деякий ажіотаж, обумовлений різким сплеском інтересу до страхування життя з боку корпоративних клієнтів. Вступ у силу Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» зможе забезпечити в нинішньому році компаніям по страхуванню життя збір близько 60–70 млн грн. премій. Обсяг ринку може збільшитися в шість-сім разів, до 100 млн грн. Однак, роблячи настільки оптимістичні прогнози, експерти додають, що передбачати подальшу реакцію підприємств на закон досить складно. Адже, за винятком найбільш прибуткових, більшість компаній зацікавлена лише в страхуванні топ-менеджменту, причому на значні суми. З огляду на те, що документ містить 15%-е обмеження при віднесенні платежів на валові витрати, такі проекти стають не надто привабливими.

Як би там не було, але на відміну від ризикового сегменту, ріст лайфового ринку повинен відбутися винятково за рахунок класичного страхування, оскільки прийнятий закон передбачає серйозні бар'єри для здійснення зарплатних проектів і податкової оптимізації. Так, ст. 7 закону прописує при порушенні умов діючих договорів довгострокового страхування будь-якій зі сторін, у тому числі і при достроковому їхньому розірванні, штрафні санкції, які становлять для страховика 6%-й податок і пеню на отримані платежі. Підприємства ж у цій ситуації втрачають податкові пільги і повинні будуть сплатити обов'язкові збори по вже зробленим платежам разом з пенею. З іншого боку, з тексту закону однозначно не зрозуміло, що є базою оподатковування у випадку розірвання договору, і, таким чином, у цієї частини знову прийнята редакція стає безглуздою. Крім того, з огляду на те, що клієнтами компаній є не тільки юридичні, але й фізичні особи, що у силу різних причин досить часто розривають договори, суми штрафів можуть стати дуже значними, що ляже на плечі ні в чому не винних клієнтів страхових компаній. Є в законі й інші серйозні недоліки, зокрема плутанина з термінологією. Досить неоднозначне тлумачення може викликати формулювання одного з основних термінів — довгостроковий договір страхування життя. З огляду на те, що саме для таких угод передбачені пільги, різночитання можуть привести до жалюгідних результатів. Так, закон передбачає, що по цих договорах не повинні провадитися часткові виплати, однак із застереженням: за винятком випадків повної стійкої непрацездатності. Причому в жодному з законодавчих актів пояснення «повної непрацездатності» немає. Напрошується висновок, що її компанії будуть визначати самостійно, що дає непогану можливість для відкриття і проведення сірих і не доброчесних схем.