Сторінка
32

Забезпечення рентабельності страхової діяльності

Інтенсивна глобалізація світового страхового простору настійно вимагає від національних страхових ринків адаптації до нового режиму міжнародної торгівлі страховими послугами, який визначається процесами лібералізації системи страхового нагляду та дерегулювання страхових ринків. Сьогодні важливим завданням є оцінка причин, форм і тенденцій глоба­лізації страхового середовища, що дозволить опти­мально сформувати напрями розвитку страхового ринку в Україні.

Важливим завданням, що постає перед україн­ськими страховиками, є з'ясування шляхів інтеграції українського страхового ринку до міжнародних страхового та перестраховок) ринків. Цій проблемі останнім часом приділяється дедалі більше уваги, як з боку страховиків, так і з боку державних органів. Особливо гостро дискутуються питання розробки норм і вимог до перестрахових операцій, вибору концепції перестрахування, лібералізації національного ринку страхування. Всі ці питання вимагають вивірених рішень.

Як вважають експерти, широкомасштабне та активне включення страхового ринку України в процес глобалізації страхових відносин проходитиме поступово та вибірково. Великі зусилля знадобляться для доведення національних страхових продуктів до рівня вимог світового ринку. Саме підвищення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних страхових продуктів є однією з головних передумов інтеграції національного страхового ринку до світового економічного простору та отримання в майбутньому великих прибутків страховими компаніями.

Вектор інтеграції визначатиме і майбутнє страхо­вого ринку в Україні, оскільки підходи до страху­вання ЄС і СНД суттєво різняться.

Для інтеграції вітчизняного страхового ринку в європейський необхідне дотримання українськими страховими компаніями п'яти основних принципів страхування, прийнятих за основу в європейській практиці: найвищий ступінь довіри; майновий інтерес; відшкодування збитків; причинно-наслідковий зв'язок; право вимоги.

Примітним у наведених принципах є винесення на чільне місце саме найвищого ступеню довіри. Для України це може мати особливе значення.

Обґрунтована оцінка відповідності нормативно-правового та організаційно-методологічного забезпечення страхового ринку України вимогам, що висуваються ЄС, сьогодні відсутня. Без цього зробити об'єктивний висновок про ступінь наближення вітчизняного страхового ринку до критеріїв ЄС неможливо. Можна лише конста­тувати, що стан справ у сфері страхування в Україні все ще дуже далекий від існуючого в ЄС. Питання наближення регулювання вітчизняного страхового ринку до вимог ЄС має бути щд контролем державних органів, які опікуються проблемами євроінтеграції України.

Успішний розвиток інтеграційних процесів на національному страховому ринку залежатиме від: сталості фінансового середовища господарюючих суб'єктів та населення — потенційних страхуваль­ників; формування фінансове стійких страхових організацій; активізації ролі держави у зміцненні та розвитку страхового ринку; формування державних пріоритетів у розвитку національного страхового ринку; розвитку законодавчої бази страхування; використання сучасних методів в управлінні страховими організаціями.

Оскільки обмеження глобалізації є нереальним, єдиним правильним варіантом дій у цих умовах є вироблення нових підходів до регулювання процесів на національному страховому ринку і формування ефектив­них моделей управління страховими відносинами в Україні. З огляду на це, треба:

o визначити основні параметри й тенденції розвитку сучасного світового страхового простору та місце страхового ринку України в ньому;

o сформувати систему інструментів економічного регулювання, які б оперативно реагували на ймовірні суттєві зміни в умовах страхової діяльності;

o забезпечити поступове звуження сфери вико­ристання фіскальних механізмів регулювання стра­хових відносин за рахунок максимального зниження податкового навантаження на фінансові результати діяльності страховиків на основі запровадження принципів оподаткування в галузі страхування в країнах ЄС;

o адаптувати понятійний інструментарій національ­ного страхового права до понятійного апарату між­народних угод, що регулюють торгівлю страховими послугами в умовах глобалізації світового страхового ринку;

o адаптувати класифікацію видів страхової діяльності, правила формування страхових резервів та їх інвестування до вимог глобального страхового ринку;

o продовжити роботу з удосконалення системи й структури управління інститутами національного страхового ринку, вивчити причини, форми і досвід зрощення фінансового, банківського та страхового капіталу.

Головні перетворення у країні спрямовані на структурні зміни форм власності. Ці зміни, у свою чергу, зумовлюють відповідну трансформацію форм її страхового захисту. Важливого значення набуває вироблення стратегії розвитку страхового ринку, і зокрема кожної страхової компанії.

В економіці і сфері управління стратегія будь-якої організації — це докладний, усебічний комплексний план, який має забезпечити виконання її місії, тобто досягнення головної мети її існування. Щодо страховиків стратегія означає генеральну програму дій компанії, узгоджену з головною метою останньої. Від ступеня обґрунтованості обраної стратегії залежить успіх компанії.

Головна мета, коли вона визначена і, що дуже важливо, дося­жна, сприяє підвищенню ефективності роботи компанії. Мета, що випливає із завищеної оцінки можливостей організації, може призвести до катастрофічних наслідків.

У практиці страхового менеджменту широко використовує­ться стратегія оновлення. Вона передбачає безперервний про­цес пошуків і впровадження нових методів управління, зорієнто­ваних на послідовне вдосконалення страхової справи. Опрацю­вання стратегії має враховувати адаптацію до зовнішнього сере­довища, внутрішню координацію та організаційне передбачення. Тому стратегічні програми потрібно складати доволі гнучкими, аби при потребі їх можна було переорієнтувати або модифікувати.

Під адаптацією до зовнішнього середовища розуміються дії, що супроводжують пристосування компанії до нових сприятли­вих можливостей розвитку бізнесу, а також до нових обмежень, які виникають на цьому шляху. Беруться до уваги як зміни в за­конодавстві, так і інтереси потенційних страхувальників, посере­дницьких структур, компаній-конкурентів та інших суб'єктів страхового ринку. Очевидно, що все це потребує постійного збо­ру та аналізу великого обсягу інформації про розвиток економіки в цілому і страхової галузі зокрема, про різні ринки, послуги та інші чинники.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39 


Інші реферати на тему «Страхування»: