Сторінка
2

Особливості розвитку ринку страхових послуг України

Як видно із табл., провідне місце серед страхових компаній України за обсягом збору страхових платежів посідають національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (м. Київ) та АКВ "Гарант" (м. Київ), які значно виперед­жають інших страховиків.

Особливістю вітчизняного страхового ринку є відсутність транснаціональ­них страхових компаній або їхніх філій. Українське законодавство не дає змо­ги їх створювати, що зумовлено захистом нашої страхової системи від конку­ренції з боку іноземних страхових компаній і використанням вільних коштів страховиків для інвестицій у власну економіку. В той же час іноземні страхо­ві компанії активно проникають в Україну за перестрахувальними схемами і мають з цього немалі прибутки. У 1999 році частка перестрахувальних премій. виплачених за кордон, становила 277,3 млн. грн., або 23,8% від суми надход­жень від усіх видів страхування, а зі страхування осіб нерезидентам виплаче­но 11,2 млн. гри., або 4,7%; від майнового страхування – відповідно 310. 4 млн. грн., або 54,8%; від добровільного страхування відповідальності – 98,9 млн. грн., або 86,4%; від обов'язкового страхування – 30,3 млн. грн , або 53,5%; страхування життя – 0,386 млн. грн , або 100%.

Особливістю сучасного страхового ринку в Україні є те, що уже здійснена гармонізація видів страхування з прийнятими у світі традиціями. Адаптовано 17 стандартних вимог, прийнятих у ЄС; проведена структуризація страхового рин­ку, відбувається інтеграція України з Європейським страховим ринком. Зокрема, Україна приєдналася до міжнародного страхування громадської відповідальнос­ті автовласників у системі "Зелена картка", в яку входять 42 країни, відбуваєть­ся входження України до Всесвітньої організації торгівлі – Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС), бо страхові послуги за страхування торговельних товаропотоків посідають перше місце серед усіх видів фінансових послуг.

Отже, страхова система України набуває цілком цивілізованого вигляду і стає одним із вирішальних чинників фінансової стабілізації та розвитку наці­ональної економіки.

Страховий ринок України розвивається досить високими, у порівнянні з іншими галузями народно­го господарства темпами, а також у порів­нянні з більшістю країн СНД.

Основними причинами такого швидкого розвитку галузі є:

• недостатній базовий стан розвитку страхування до 1992 року, зокрема страху­вання майна та відповідальності;

• вчасне прийняття основних законо­давчих норм, що регулюють страховий ринок (1993 - Декрет Кабінету Міністрів України Про страхування, 1996 - Закон України "Про страхування"), близько 20 постанов Уряду з цього питання;

• своєчасна перереєстрація та виве­дення з ринку тих, хто займався діяльністю, що не відповідає законодавству України (на період перереєстрації кількість страхових компаній скоротилась майже в 4 рази);

• зростання страхової культури насе­лення і підприємств;

• вступ України до міжнародних органі­зацій пов'язаних із страхуванням ("Зелена картка");

• встановлення постійних ділових кон­тактів з провідними перестраховувальними інститутами та організаціями світу.

В той же час існує ряд проблем, які галь­мують розвиток страхової галузі і не забез­печують розкриття її повноцінного потенціа­лу для розвитку народного господарства.

Серед тих проблем, що потребують на­гального вирішення, можна відмітити такі:

1. Загальний стан економіки, фінансів підприємств та доходів населення не дає можливість направити достатні кошти на цілі страхування. Цьому в значній мірі не сприяє діюча система оподаткування та система ре­гулювання фінансів підприємств. Лише по обмеженим видам страхування страхові пла­тежі можна зараховувати на собівартість продукції, а левова їх частка сплачується лише з прибутку.

В той же час в деяких сусідніх країнах СНД це питання вирішується по-іншому, зо­крема шляхом встановлення проценту в со­бівартості, в межах якого підприємства мо­жуть направляти кошти на страхування.

Аналогічна ситуація з платежами грома­дян, де потребують вирішення питання щодо врахування в неоподатковуваний дохід фізи­чних осіб платежів на цілі страхування. Також страхове відшкодування, яке отримують громадяни оподатковується, що принижує його компенсуючу роль.

2. Направлення страхових резервів на цілі інвестування наштовхується на законодавчі протиріччя, а також не є стимулом для дія­льності страхових компаній. Так при при­йнятті Закону України "Про страхування" в 1996 році при винесенні питання страхуван­ня на друге читання, були вилучені пропо­зиції Уряду щодо використання страхових резервів на цілі інвестування і, відповідно, при­йнятий закон забороняє це робити всім страхо­викам, крім тих, хто займається страхуванням життя.

Але навіть при умові законодавчого вирішення цього питання ще остаточно не розроблені від­повідні стимули та гарантії для страховиків-інвесторів. Це стосується розроблення спеціаль­них інвестиційних проектів, відповідних цінних паперів держави, інше. Але пропозиції вже вно­сились і сьогодні така робота триває.

3. На фоні досить високих темпів розвитку страхової галузі не відбувається нормального розвитку страхування життя, що відноситься до довгострокових видів (10-15 років). Таке стано­вище викликане низкою обставин. Найголовніша і найболючіша з них - це криза довіри насе­лення.