Сторінка
1

Соціологія освіти

ПЛАН

Вступ

1. Предмет соціології освіти

2. Ефективність і якість освіти

3. Актуальні проблеми соціології освіти

Висновок

Список літератури

ВСТУП

Як особлива дисципліна соціологія освіти сформувалася на рубежі XIX—XX століть. У своїх роботах Е. Дюркгейм, Д. Дьюи й інші соціологи звернули увагу на необхідність спеціального аналізу тих проблем, які торкалися ролі, призначення і функції освіти.

У вітчизняній соціології перші спроби аналізу стану освіченості населення зв'язані з діяльністю земських статистиків, що всебічно і ґрунтовно описали стан шкільної справи в Росії та України. Однак власне соціологічні роботи з проблем освіти з'явилися в нас тільки в XX столітті. Дослідження радянських соціологів у 20-і роки містили пропозиції по навчанню працюючої молоді, по підготовці нової інтелігенції, по реалізації програми ліквідації неграмотності (Е.А. Кабо, Л.Е. Минц, В.С. Овчинников і ін.).

Інтенсивний розвиток соціологія освіти одержала наприкінці 60-х — початку 70-х років. Роботи Ф.Р. Філіппова, В.Н. Турченко, В.Н. Шубкіна були першими, у яких аналізувалися як загальні, так і специфічні питання освіти. Трохи пізніше цю групу дослідників поповнили такі видні представники радянської соціології, як Н.А. Аітов, M.Х. Тітма, В.Т. Лисовський, В.І.Файнбург і ін.

Потім соціологія освіти розширила свій вплив: дослідження проблем вищої школи були проведені Л.Я. Рубіною, С.І. Григор'євим, В.Г. Харчевою, Ю. Леонавічюсом, середньої школи і вчителювання — Л.Г. Борисовою, Ф.Г.Зіятдиновою, A.М. Гендиним, M.І.Сергєєв, І.Кенкманом, роль професійного освіти розглядали А.А. Овчинников, Д.Л. Константиновський, І.В. Бестужев-Ладу, В.Е. Шерега й ін.

Великий сплеск досліджень по соціології середнього освіти породили спроби його реформування в 70— 80-і роки (остання — у роки перебудови). У цих роботах був здійснений докладний аналіз змін, що відбуваються, а також тих перешкод, що стояли на їхньому шляху.

Що ж стосується вітчизняної соціології 90-х років, то поки що можна назвати мало робіт, у яких були б повною мірою осмислені ті кардинальні зміни, що реально відбуваються у всій системі освіти. Як і раніше актуальним залишається питання про те, що визначає інтерес людей до процесу оволодіння знаннями, яка оцінка його дієвості й ефективності, які проблеми хвилюють людей в умовах інформаційного суспільства.

1. ПРЕДМЕТ СОЦІОЛОГІЇ ОСВІТИ

Освіти є об'єктом і предметом вивчення ряду наук: педагогіки, психології, філософії, історії, економіки, соціології. Кожна з них досліджує ту грань, що специфічна для кожної з них. Причому кожна з названих наук не може не враховувати того, що зроблено в суміжній області знань. Але не мати специфіки свого підходу — це, виходить, прирікати себе на повтор тієї інформації, що міститься в інших науках і відповідно ставити під сумнів доцільність свого автономного існування.

Соціологія так само, як і інші науки, спирається на узагальнену інформацію, що не може ігнорувати жодна з наук: що собою представляє система освіти, чисельність що навчаються і викладачів у цілому і по окремих формах, інфраструктура освіти, порівняння з іншими країнами і т.д. Разом з тим соціологія має свої специфічні задачі:

o вивчення потреб в освіті, розуміння й оцінка його ролі в житті суспільства й особистого життя;

o оцінка рівня і якості знань у контексті їхньої соціальної значимості;

o відношення суспільства і навчаються до освіти, вивчення його соціальної цінності;

o виявлення ролі освіти як фактора соціального статусу;

o визначення ступеня його впливу на динаміку духовних потреб і інтересів.

Разом з тим у системі народного освіти існують різні форми і рівні освіти, кожний з який має особливості, мети і задачі. Відповідно предмет соціології освіти також одержує своє специфічне звучання.

Нагадаємо, що існуюча система освіти складається з дошкільної, середньої, професійної середньо-спеціальної і вищої освіти. Як особливе явище розглядається післявузівська освіти. Усе більший інтерес викликає феномен безупинної освіти.

Що стосується дошкільного освіти, то соціологія виходить з того, що основи вихованості людини, його працьовитості, багато інших моральних якостей закладаються ще в раннім дитинстві.

У цілому значення дошкільного виховання недооцінюється. Занадто часто упускається з виду, що це надзвичайно важлива ступінь у житті людини, на якій закладається першооснова особистісних якостей людини. І суть не в кількісних показниках «охоплення» дітей чи задоволення бажань батьків. Дитячі сади, ясла, комбінати — не просто кошт «догляду» за дітьми, тут відбувається їхній розумовий, моральний і фізичний розвиток. З переходом до навчання дітей з 6 років дитячі садки зіштовхнулися з новими для себе проблемами — організацією діяльності підготовчих груп, щоб діти могли нормально входити в шкільний ритм життя, мати навички самообслуговування.

З погляду соціології особливу значимість здобуває аналіз орієнтованості суспільства на підтримку дошкільних форм освіти, на готовність батьків прибігати до їх допомоги для підготовки дітей до праці і раціональної організації свого суспільного й особистого життя. Для пізнання специфіки цієї форми освіти особливо значимі позиція і ціннісні орієнтації тих людей, що займаються з дітьми — вихователів, що обслуговує персоналу, — а також їхньої готовності, розуміння і прагнення виконати покладені на них обов'язки і надії.

На відміну від дошкільного освіти і виховання, що охоплює не кожну дитину (у 1992 р. у дитсадках знаходилася тільки кожна друга дитина), середня загальноосвітня школа націлена на підготовку до життя усього без винятку підростаючого покоління.

В умовах радянського періоду, починаючи з 60-х років, здійснилася реалізація принципу загальності повного середнього освіти з метою забезпечення молоді «рівного старту» при вступі в самостійне трудове життя.

Сьогодні ситуація кардинально протилежна.

У цій ситуації соціологія освіти як і раніше націлена на вивчення цінностей загальної освіти, на орієнтири батьків і дітей, на їхню реакцію на впровадження нових форм освіти, тому що закінчення загальноосвітньої школи виявляється для молодої людини одночасно і моментом вибору майбутнього життєвого шляху, професії, роду занять. Зупиняючись на одному з варіантів, випускник школи тим самим віддає перевагу тому чи іншому виду професійного освіти. Але що рухає їм у виборі траєкторії свого майбутнього життєвого шляху, що впливає на цей вибір і як він змінюється протягом життя — це одна з найважливіших проблем соціології. Найбільше цікаво в цьому змісті дослідження М. Тітми, що з кінця 70-х років просліджує шлях випускників школи в Молдавії, України, Узбекистану й у ряді республік, країв і областей Росії.