Сторінка
5

Соціально-психологічні механізми впливу засобів масової інформації

Професор Д. Бааке з ФРН говорить про "вторинну неграмотність" як про серйозну соціальну проблему країни. Під цим він розуміє такий стан коли молоді люди навчившись читати та писати, читають так мало, що по відношенню до літератури ведуть себе як неграмотні люди, не сприймаючи її.

В Австрії, згідно з проведеним опитуванням, у культурній сфері 55 відсотки населення країни, що мають обов'язкову шкільну освіту, протягом року не читали жодної книги або в кращому випадку — одну, 67 відсотків населення Австрії, старші за 15 років, протягом року не купують жодної книги. Цей стан "напівграмотності". як його характеризують в Австрії, широко розповсюджений і в нашій країні. У Франції 65 відсотків людей не читають книжок. Більше половини всіх книг, які читають у країні, припадає па частку лише 10 відсотків населення.

Картину бездуховності, яка прогресує, можна доповнити ставленням людей до театру та інших культурно-видовищних закладів. Так. наприклад у Франції, 87 відсотків населення не ходить до театру, 78 відсотків юнаків та дівчат жодного разу не були на концертах. Ці дані відбивають загальну тенденцію, яка свідчить про те, що все менше людей читають серйозну літературу, найчастіше вони захоплюються розважальними журналами і бульварною пресою, а діти — беззмістовними коміксами з суперменами на обкладинках.

Звичайно, найбільше нарікань отримує школа на те, що вона погано вчить, не розвиває інтересу до книги, до серйозного читання. В цьому зв'язку не можна не пригадати слова видатного педагога В. О. Сухомлинського. який писав, що дитині необхідно прививати любов до книги з дитинства. Якщо читання не стане для неї духовною потребою, то у роки дозрівання душа підлітка буде порожньою і беззмістовною, а на світ божий. Бог знає звідки, полізе все погане.

Невипадково "бездуховність", яка охопила все людство, виявляється саме у молоді в її емоційній глухоті до справжньої культури, нерозвиненості естетичних смаків, відсутності почуття милосердя, співчуття, творчої ініціативи, утилітарному ставленні до життя.

2.2. Соціально-психологічний вплив ЗМІ

Сучасна людина відрізняється особливою прихильністю до радіо, кіно, телебачення. Перевага досягнень людства на шляху до технічного прогресу над традиційними засобами його морального та духовного розвитку (книга, театр, живопис) все більше відчувається в молодіжному середовищі. Зміни в культурно-ціннісних орієнтаціях сучасників не можна пояснити лише об'єктивним впливом науково-технічного розвитку суспільства. Необхідно враховувати ті зміни, які відбуваються у змісті і функціонуванні засобів комунікації і соціально-психологічних механізмів сприймання їх молоддю.

Психолого - педагогічний аспект проблеми "підліток і телеекран" дає певне уявлення про динаміку взаємовідносин кіномистецтва і молодіжного середовища. Найбільш активним елементом цієї системи є молодь віком від 12 до 15 років. Підліток — глядач активний. Він дивиться те, що йому пропонує блакитний екран. Соціальні дослідження засвідчують, що підлітки — активна оцінювальна категорія, яка має свої смаки і свою субкультуру. Вікові психологічні особливості підлітків виводять їх на більш широкі соціальні контакти, вимагають поширення кола соціальної взаємодії. Складний процес прискореного взросління, усвідомлення себе дорослою людиною супроводжується багатьма складнощами, головна причина яких —

недостатність життєвого досвіду. Прагнення до з'ясування усіх життєвих подробиць дорослого життя приводить підлітка до кінозалу або відеосалону. де у повному обсязі пропонуються найменші відтінки життєвого досвіду дорослої льодин. Гостросюжетне видовищне зображення життя нерідко відсуває на другий план моральність, естетичність кіномистецтва.

Сюжети відеофільмів нерідко пов'язані з проблемами, які хвилюють підлітків, відбивають їх напружений психологічний стан.

Парадоксом спілкування підлітків з телеекраном є взаємодія позаєстетичих мотивацій звертання молоді до кіномистецтва і ціннісним ставленням до цього. Ці два моменти тісно пов'язані між собою. Відомий психолог Л.С.Виготський підкреслював, що сприйняття мистецтва вимагає від особистості розвиненої фантазії. Глядач, що не володіє вмінням фантазувати, домислювати побачене, не здатний відчути повною мірою зміст і значення художнього твору. Підлітковий вік — це пік романтичних мрій, фантастичних планів щодо свого майбутнього. Однак реальне життя орієнтує молодь на прагматичне ставлення до нього. Це гальмує, розвиток уяви і. звичайно, впливає на рівень інтересу молоді до художніх творів.

Сприйняття кіномистецтва (як і будь-яких інших видів художньої творчості) неможливе без розвиненої фантазії. Але й вона не може розвиватися без його впливу. Важливого значення тут набуває діяльність кіноклубів, естетичних гуртків тощо. Але естетичне виховання не буде успішним, якщо кіномистецтво не відповідає зростаючим потребам молоді. Вітчизняна кінопродукція упродовж тривалого часу тяжіла до морального наставництва, готових життєвих рецептів, констатації фактів шкільного життя, які поступово звели нанівець інтерес молоді до вітчизняних фільмів. Відсутність "недомовленого", можливості самостійно домислити події. статичність фактів та оцінок спонукає підлітків до перегляду Іноземних фільмів які. в більшості своїй зводять естетичний ідеал до мінімуму. Його компенсують, динаміка розвитку сюжету, дієвість, подій, видовищна яскравість, спецефекти.

Захистити підлітка від антиестетичного впливу відеопродукції звичайною забороною нині не можна У виховній роботі соціального педагога в цій галузі суспільного виховання необхідно в першу чергу враховувати мотиви звертання молоді до мистецтва, коригувати ці мотиви і потреби відповідно до завдань суспільного виховання.

Провідним мотивом підлітків у спілкуванні з мистецтвом кіно є збагаченння особистого життєвого досвіду, інтерес до поведінки людей в різких життєвих ситуація, "примірювання" їх до свого життя.

Для того щоб досягти виховного ефекту, не достатньо відвідувати кінозали, де демонструються зразки "високого" стилю поведінки людей. Підліток спочатку співчуває герою, а потім наслідує. Йому недостатньо бачити зразок. Необхідний процес становлення моральної поведінки.

Підсумовуючи все сказане, можна зробити висновок, що "тєлефобія" існує переважно як негативний фактор виховання: кіно відволікає від навчання, гальмує фізичний розвиток дитини, надає далеко не естетичні зразки поведінки. Проте й уникнути впливу телевізора не можна. Діти сприймають телебачення як канал інформаційний і канал комунікативний, що вирішує проблеми, які їх цікавлять.

Сучасна людина в деякому смислі є "телелюдиною". Телебачення - це важливий фактор її існування. Вона є не тільки джерелом інформації. Кількість часу, проведеного біля телевізора, демократичність, доступність телепродукції - все це справляє великий формуючий вплив на смаки й уподобання людини.