Сторінка
1

Світовий ринок та Україна

Зміст

Вступ 3

Розділ 1.

Світовий ринок: поняття, структура, умови та фактори кон’юнктури, ціни .6

Розділ 2.

Україна в міжнародній торгівлі .13

Розділ 3.

Шляхи досягнення економічного суверенітету України .27

Висновки 33

Список використаної літератури .36

Вступ

Україна, ставши в 1991 р. на шлях незалежності, за прикладом інших постсоціалістичних держав Східної Європи почала налагоджу­вати економічні зв'язки з країнами світу. Проте, не маючи відповідно­го досвіду, кваліфікованих кадрів та державних органів, які могли б проводити самостійну і виважену зовнішньоекономічну політику, Україні досить часто доводилось зазнавати невдач на фоні більш іме­нитих конкурентів — Росії, Польщі та ін. Стабільні взаємовигідні зв'язки з індустріальними країнами світу необхідні для того, щоб швидше подолати економічну кризу. Адже лише залучивши до перебудовчих процесів у національному господарстві зарубіжних інвесторів, придбавши нові технології випуску продукції та заручившись підтри­мкою міжнародних організацій, можна сподіватися на успіх. Тим більше, що приклади Угорщини, Польщі, країн Прибалтики свідчать про ефективність такого шляху.

Найголовнішою причиною, що стримує нині входження України у світове господарство як повноправного партнера є дуже низька кон­курентоспроможність її продукції на міжнародних ринках. Головними причинами такого стану є:

1. Практично всі вітчизняні товари, навіть високої якості, не від­повідають міжнародним стандартам. У країнах соціалістичного табо­ру використовувалася своя система стандартизації, яка значно відріз­нялася від прийнятої в усьому світі. Перехід до такої системи зараз ви­магає чимало часу і коштів. Ось чому одиниці українських товарів сьогодні мають міжнародні сертифікати і допускаються на світовий ринок. Окрім того, характерними рисами української продукції є її ни­зька якість та матеріаломісткість, оскільки обладнання, на якому вона виготовляється, морально застаріло. Ціна вітчизняних товарів вища від закордонних аналогів.

2. Переважання в експорті України сировинних товарів і практи­чно повна відсутність високотехнологічного обладнання, патентів, лі­цензій, «ноу-хау», що користуються на ринках величезним попитом.

3. Гостра нестача високопрофесійних кадрів, що можуть працю­вати на зовнішніх ринках, сприяти збуту продукції. Недосконалою є система управління зовнішньоекономічною діяльністю. Часто навіть прекрасна за своїми якостями продукція не потрапляє на міжнародні ринки через нерозпорядливість чиновників.

4. Низька зацікавленість вітчизняних підприємців у виробництві продукції на експорт. У провідних країнах світу держава всіма можли­вими способами стимулює таке виробництво: надає податкові пільги, вводить обмеження на ввезення імпортних товарів та ін. На Україні, на жаль, цього поки що не зроблено.

У зв'язку з таким важким становищем виникає запитання, чи мо­жливе взагалі становлення України як однієї з провідних держав світо­вого економічного простору, чи ми так і залишимося на його задвір­ках? Відповіддю можуть бути лише конкретні дії .

Слід зауважити, що визначальними факторами розвитку світового господарства є міжнародний поділ праці, спеціалізація та інтернаціоналізація виробництва, вільне переміщення товарів і робочої сили. В цьому виражаються взаємозв'язок і взаємозалежність усіх країн і народів, регульовані системою міжнародних економічних відносин і міжнаціональних механізмів, які визначають форми господарського обміну між країнами. Матеріальну основу всесвітнього господарства утворюють світові ринки капіталів, товарів і послуг, цінних паперів тощо.

Актуальність данної теми полягає у диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків України. У найзагальнішому вигляді зовнішня торгівля є засобом розвитку спеціалізації країни, зростання продуктивності ресурсів, збільшення обсягів виробництва, отже – і піднесення добробуту держави. Дослідження, проведене Світовим банком, засвідчило наявність тісного зв’язку між розвитком зовнішньої торгівлі та економічним зростанням.

Ступінь наукової розробки теми.

Наукову доктрину міжнародного економічного співробітництва заклали класики економічної теорії, і в першу чергу — Д. Рікардо як автор теорії порівнян­них витрат. Надалі її було розвинуто і модифіковано в концепції порівняльних переваг Хекшера-Оліна, згідно з якою кожна країна вивозить товари, виготовлювані з якнайефективнішим використанням надлишкових факторів виробництва, і ввозить дефіцитні товари, а також В. Леонтьєва та інших авторів, які обгрунтували переваги експорту наукомісткої продукції. Представники деяких сучасних шкіл і напрямів економічної думки підкреслюють значущість ідей міждержавного регу­лювання торговельно-економічних та інших відносин за допомогою ряду наднаціональних інститутів (таких, як Світовий банк, МВФ і СОТ) з метою впорядкування товарообороту, валютних і кредитних відносин, платіжних балансів. Дістала розробку теорія монополістичних переваг у діяльності ТНК, які забезпечують для різних країн гнучке пристосування до ринку, доступ до сучасних технологій, менеджменту і маркетингу, до можливостей економії в масштабах виробництва. Одним з головних гасел стала експортна стратегія як умова швидкого економічного зрос­тання (Південна Корея, Тайвань та ін.). Саме цю ідею було покладено в основу економічного розвитку України в останні роки.

Об’єктом даної роботи стала найрухоміша частина світового господарства – світовий ринок, що являє собою сферу обмінних відносин між країнами та між іншими суб’єктами світового господарства, які пов’язані між собою участю у міжнародному поділі праці. Більш докладно (окремим розділом) розглянута міжнародна торгівля та місце України на світовому ринку товарів та послуг.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 


Інші реферати на тему «Світовий ринок і торгівля»: