Сторінка
3

Перспективи формування нової державної регіональної політики

Стратегічними пріоритетами державної регіональної політики України на сучасному етапі є:

- підвищення якості життя людини;

- духовно-ментальна, суспільно-політична, соціально-економічна консолідація регіонів і досягнення на цій основі цілісності і гомогенності гуманітарного, інформаційного та економічного простору;

- підвищення конкурентоспроможності регіонів;

Регіональна політика повинна у першу чергу мінімізовувати загрози національній безпеці і реалізовувати національні інтереси, сформульовані у ст.7 Закону України « Про основи національної безпеки України».

Вироблення і формування цілей, пріоритетів і завдань кожної складової державної регіональної політики повинно враховувати стратегічні цілі , пріоритети та завдання політики національної безпеки, передбачені ст. 3 Указу Президента України «Про стратегію національної безпеки України», а сама реалізація цих складових повинна враховувати відповідні основні напрями державної політики з питань національної безпеки, передбачені ст. 6 Закону України «Про основи національної безпеки України» та підпадати під механізми державного і громадського контролю згідно з чинним законодавством.

При цьому, очевидно, потрібно подбати про створення механізмів саморозвитку регіонів і зміцнення їх фінансово-ресурсної бази, що передбачає:

можливість не тільки виходити на міжнародні ринки фінансових та кредитних ресурсів, а введення регіональних податків та зборів і передачу частини загальнодержавних податків на регіональний рівень;

формування інноваційної структури та регіональних інноваційних систем;

забезпечення економічної мотивації інноваційної діяльності підприємств;

розробку і здійснення системних структурних реформ економіки регіонів, спрямованих на забезпечення сталого розвитку регіонів на інноваційній основі.

Слід розробити та відповідно до п. 6 ст. 85 Конституції України затвердити Верховною Радою України комплексну державну цільову програму регіонального розвитку, спрямовану на гуманітарний та соціально-економічний розвиток регіонів, підтримку територій економічного зростання та забезпечення переходу до стійкого розвитку депресивних регіонів.

У розробці цієї програми мають брати участь суб’єкти державної регіональної політики: Президент України, парламент, центральні органи виконавчої влади, органи регіонального управління та місцевого самоврядування, окремі установи, організації, підприємства.

Цілі і завдання державної регіональної політики випливають з проблем і пріоритетів розвитку держави і суспільства.

До інструментів державної регіональної політики відносять способи і засоби які держава використовує для вирішення регіональних проблем: податкові пільги, субвенції, кредити, держзамовлення тощо.

Варто скористатися також інструментами, що були ефективні в ЄС:

інвестиційні гранти, що передбачають спів фінансування із бюджетів різних рівнів;

субсидіювання відсоткових ставок;

податкові знижки на амортизацію;

транспортні пільги.

Зрештою, Україні, на сьогодні сусіду а в майбутньому учаснику ЄС, потрібно подбати про зближення її регіональної політики з регіональною політикою ЄС.

Для цього необхідно:

при проведенні адміністративно-територіальної реформи врахувати вимоги ЄС до номенклатурно-територіальних одиниць для статистики (NUTS) щоб виділити адміністративно-територіальні одиниці відповідні рівням NUTS-2, NUTS-3;

розвивати євро регіональне співробітництво та співробітництво Україна – ЄС у межах сьомої рамкової угоди;

ширше впроваджувати механізми та інструменти регіонального розвитку, що використовуються в ЄС;

регіони, що межують з країнами ЄС повинні використовувати доступ не тільки до ринків, а й до фондів ЄС.

Статус транскордонного співробітництва України з центральноєвропейськими державами піднявся на якісно вищий рівень. Для регіональних структур та органів влади є можливість розглядати найважливіші питання транскордонної співпраці не лише на рівні відносин з сусідніми державами чи їхніми регіональними об'єднаннями (Центральноєвропейська Ініціатива, ЦЕНТА тощо), а й безпосередньо на рівні центральних загальноєвропейських інституцій, розташованих у Брюсселі чи Страсбурзі. Регіони України можуть стати активними учасниками різних спільних транскордонних проектів у рамках фінансової допомоги ЄС, зокрема за програмами добросусідства.

При цьому поширення регіональної політики ЄС на прикордонні території України дало поштовх до розвитку транскордонного співробітництва у формі єврорегіонів. На кордонах України та держав - членів Євросоюзу на даний час створено шість єврорегіонів: "Буг" (Україна, Польща, Білорусь), Карпатський єврорегіон (Україна, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія), "Нижній Дунай" (Україна, Молдова, Румунія), "Верхній Прут" (Україна, Молдова, Румунія), "Дніпро" (Україна, Росія, Білорусь) та "Слобожанщина" (Україна, Росія). Цей процес варто поширювати і на інші прикордонні території.

Власне використання м