Сторінка
2

Проблеми житлово-комунального господарства

Фінансова діяльність підприємств житлово-комунального господарства не можлива для ринкової економіки, але ці підприємства не працюють в умовах ринкової економіки, вони працюють по регульованих тарифах, які є політичним важелем у діалозі політиків та виборців і не мають нічого спільного з економікою взагалі.

Уявіть собі тисячі підприємств, які всі матеріально-технічні ресурси купують у підприємств виробників по ринкових правилах та цінах, а самі свою продукцію вимушені продавати по надуманих політиками цінах споживачам, які оплачують отримані послуги якщо хочуть, а якщо не хочуть – не оплачують, або створюють багатомісячні борги.

Але ж не має сьогодні Радянського Союзу - де населення сплачувало лише п’ять відсотків вартості житлово-комунальних послуг.

Наслідком тарифів, які не покривають витрати, крім тяжкого фінансового стану, є кадрова проблема. Різкий відтік кадрів через низьку заробітну плату через декілька років взагалі приведе до того, що в житлово-комунальному господарстві не буде достатньої кількості працюючих, яких не вистачає вже сьогодні.

Третя проблема - якість послуг.

З кожним роком погіршується якість житлово-комунальних послуг.

Тепло у централізованій системі теплопостачання протягом опалювального сезону подається за мінімальними параметрами або відключається зовсім, порушується графік початку і закінчення опалювального сезону. В ряді міст взагалі відсутнє централізоване гаряче водопостачання, в окремих регіонах гаряча вода подається лише взимку. В аварійному та ветхому житловому фонді мешкає 202,4 тис. населення.

Більше половини міст з населенням понад 100 тисяч чоловік забезпечується питною водою за графіком.

В деяких областях зафіксовано невідповідність вимогам стандарту якості питної води по хімічним і бактеріологічним показниках на рівні відповідно 30 та 12 відсотків проаналізованих проб.

Незадовільний технічний стан водопровідних мереж призводить до вторинного забруднення питної води і загрози виникнення інфекційних захворювань.

Якість послуг з обслуговування житла та прилеглих територій не підлягає обговоренню тому, що у більшості міст виконується переважно тільки вивіз сміття та ліквідація аварійних ситуацій.

Причини кризового стану житлово-комунального господарства.

1. Неефективне використання ресурсів та відсутність їх належного обліку.

Втрати питної води під час її транспортування та розподілу в середньому по країнісягають 30%, а по окремих містах – 60% і більше.

На обслуговування одного квадратного метра житла витрачається енергоресурсів в 3–7 разів більше, ніж у середньому в країнах Західної Європи.

Застарілі технології, які були впроваджені за радянських часів і, зважаючи на дешевизну і практично бездефіцитність ресурсів у колишньому СРСР, були налаштовані на екстенсивний розвиток галузі. На початку 90-х рр. такі технології виявилися вкрай неефективними. При цьому бюджетні кошти на їх модернізацію вже не виділялися, а тариф, як і раніше, подібні витрати не покривав.

Оскільки в собівартості житлово-комунальних послуг енергетична складова досягає в окремих підприємствах більше 50 відсотків, то підвищення цін на енергоносії неминуче призвело до випереджувального, порівняно з іншими товарами, зростання вартості житлово-комунальних послуг: підвищення собівартості вдвічі-втричі перевищувало зростання споживчих цін в цілому.

2. Недостатність коштів в місцевих бюджетах для виконання органами місцевого самоврядування своїх повноважень у сфері житлово-комунального господарства.

Недосконалість законодавства дала можливість центральним органам влади перекласти повноваження по утриманню житлово-комунального господарства на місцеві органи влади без підкріплення цих повноважень бюджетними можливостями міст.

3. Недосконала тарифна політика.

Одночасно з передачею повноважень на місця Верховна Рада, використовуючи тарифи на житлово-комунальні послуги, як політичний важель на електорат, (фактично на протязі 1998-2006 років не дає можливості органам місцевого самоврядування встановлювати тарифи на рівні обґрунтованих витрат). Кабінет Міністрів одночасно вимагав максимальних розрахунків за енергоносії (зрозуміло, що за поставки газу з Туркменією треба розраховуватись), що привело до вимивання амортизаційних відрахувань з галузі і спричинило той технічний стан, який описаний вище.

При цьому треба пам’ятати, що низькі тарифи не захищають малозабезпечені верстви населення. Незабезпечених громадян захищає система субсидій на житлово-комунальні послуги: при незмінних доходах пенсіонерам байдужа вартість житлово-комунальних послуг - вони сплачують лише 15% сукупного сімейного доходу, інші малозабезпечені громадяни сплачують не більше 20% відсотків сукупного сімейного доходу. Низькі тарифи навпаки захищають забезпечених громадян.

Крім того, негативну роль відіграє те, що тарифи на енергоносії встановлюються на центральному рівні, а на житлово-комунальні послуги на місцевому. Значний негативний вплив має перехресне субсидування – тарифи для промислових споживачів перевищують тарифи для населення від 3 до 20 разів.