Сторінка
5

Паливно-енергетичний комплекс України

Країна забезпечує свої потреби у нафтопродуктах лише част­ково, тому що у 2001 р. вона спожила нафти (включаючи газовий конденсат) 9,4 млн. т, у тому ж році було добуто тільки 3,7 млн. т. Решта її надходить від імпорту з інших країн світу, зокрема лево­ва пайка припадає на Росію.

Газова промисловість - це галузь паливно-енергетичного комплексу, яка здійснює видобування, зберігання, транспорту­вання та переробку природного газу. Територіальне розміщення галузі зумовлене особливостями залягання природного газу в надрах землі. Промислові розробки газу в Україні зосереджені у трьох регіонах.

Прикарпатська нафтогазоносна область була освоєна пер­шою. В її межах розвідано 32 родовища із загальними запасами 94 млрд. м3 найбільші з яких: Угерське, Більче-Волицьке, Рудківське, Космацьке, Судово-Вишнянське, Немирівське, Солотвинське, Мукачівське тощо. На цю область припадало біля 8% (у 2001 р.) видобутку газу в державі.

У Прикарпатті збудовані магістральні газопроводи Дашава — Львів (завдовжки 75 км) і Дашава — Київ (510 км), який пізніше був продовжений до Москви. Діє також потужний міждержавний) газопровід Рудки — Мінськ – Вільнюс — Рига. Прикарпатські газопроводи підключені до трансконтинентальних газопроводів, які з'єднують Сибір (Росія) із країнами Східної Європи.

Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні, на неї припадає більше 87% (у 2001 р.) всього видобутку газу. Основні родовища природного газу розташовані в Харківсь­кій (Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Дружелюбівське, Західно-Хрестищенське і Єфремівське); Сумській (Рибальське і Качанівське); Полтавській (Солохо-Диканське); Дніпропетровсь­кій (Перещепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське) областях. Загалом у межах нафтогазоносної області розвідано 111 родовищ газу, а його запаси складають 785,4 млрд. м3 .[7]

Перші магістральні газопроводи у межах області були про­кладені від Шебелинського родовища до Харкова (76 км) і Чугує­ва (54 км). Нині найбільшими стрижневими газопроводами є; Шебелинка - Дніпропетровськ - Кривий Ріг - Одеса - Кишинів із відгалуженнями на Запоріжжя, Нікополь, Миколаїв, Херсон; Ше­белинка — Білгород — Курськ — Брянськ — Москва; Шебелинка — Полтава — Київ.

Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна область тільки формується. Відкрито й експлуатується 17 газових родовищ із загальними запасами 14,3 млрд. м3. Найбільші із них: Голицинське, Джанкойське, Глібівське, Оленівське, Задорненське, Стрілківське та інші.

Загальна протяжність газоводів на території України становить близько 30 тис. км. А суцільна довжина газовідних мереж країни сягає понад 44 тис. км. Наявність потужної мережі газоводів дозво­лила газифікувати біля 30 тис. населених пунктів. Природний газ подається майже на 6 тис. промислових підприємств. Через терито­рію України прокладено магістральні газоводи "Союз" та Уренгой — Помари — Ужгород, що дозволяє Україні на компенсаційній основі здійснювати транзитне транспортування газу із Росії і країн Серед­ньої Азії у держави Західної Європи.

Щорічний видобуток природного газу в Україні складає 18-20 млрд. м3 . У 2001 році газова промисловість країни видобула 18,2 млрд., м3 блакитного палива. Споживання газу в 2000 р. сягнуло (І8,4 млрд., м3, в тому числі 57,8% промисловими підприємствами, 12,3% – житлово-комунальним господарством, 6,5% — транспортом. Частка сільського господарства у загальному споживанні природ­ного газу становить 0,4%, а будівництва — 0,2%.[8]

ІІІ. Енергетика

Електроенергетика є базовою галуззю народногосподар­ського комплексу. Вона впливає на територіальну організа­цію продуктивних сил, що найбільш яскраво виявляється у тяжінні енергомістких галузей промисловості (алюмінієвої, титаномагнієвої та ін.) до великих електричних станцій.

Сучасне електроенергетичне господарство України за потужністю не поступається, а за багатьма показниками перевищує електроенергетичні господарства розвинених країн Європи. Ця галузь належить до найстаріших у кра­їні. Так, найдавніша згадка про водяний млин та викори­стання енергії річок в Україні припадає до 1292 p. A пер­ший випадок застосування електрики на території нашої країни пов'язують із 1878 p., коли інженер О. П. Бородін обладнав токарний цех київських залізничних майстерень чотирма електричними ліхтарями.

У 1888 р. було встановлене перше електричне освітлен­ня в саду Шато-де-Флер (тепер стадіон "Динамо") в Ки­єві, а 1890 р. почала працювати перша центральна елек­трична станція загального користування, яка освітлювала міський театр і Хрещатик. На початку століття в Україні функціонували дрібні електростанції з середньою потужні­стю 3 тис. кВт, які виробляли щорічно 0,5 млрд. кВт×год електроенергії. Електростанції були не тільки малопотуж­ними, але й розміщувалися по території країни дуже не­рівномірно, переважно у Донбасі, Придніпров'ї та у вели­ких містах, причому функціонували вони ізольовано. У сільському господарстві та на транспорті електроенергію практично не використовували.

Згідно з планом електрифікації ГОЕЛРО колишнього Радянського Союзу, прийнятому у 1920 р., в Україні перша державна районна електростанція — Штерівська ДРЕС — стала до ладу у 1926 р., а в 1932 р. було завершене будівництво Дніпрогесу. У наступні роки кількість і потужність електростанцій зростала і вже в 1940 р. діяли 173 електро­станції загальною потужністю 3,23 млн. кВт. Довжина лі­ній електропередачі напругою 35 кВ і більше перевищува­ла 4 тис. км. Сформувалися великі енергосистеми ("Дніпроенерго", "Київенерго", "Донбасенерго", "Харківенерго" та ін.). У роки війни електроенергетичне господарство респуб­ліки було зруйноване, ЛЕП знищені. Та в повоєнні роки почалася стрімка відбудова електроенергетики. Уже в 1950 р. потужність електростанцій досягла 3,4 млн. кВт, а виробництво електроенергії — 14,7 млрд. кВт×год. Розгор­нулося будівництво нових електростанцій, нарощувалися потужності на старих. Електроенергетика України перетво­рилася в потужну галузь, яка об'єднує теплові електро­станції, гідроелектростанції, атомні електростанції, тепло- і електромережне господарство. У 1991 р. потужність усіх електростанцій України становила 54,4 млн. кВт, а вироб­ництво електроенергії 278,7 млрд. кВт.год. Кількість пра­цюючих на підприємствах електроенергетики перевищила 120 тис.чол.[9]