Сторінка
5

Фінансове планування і прогнозування на підприємстві

2005 року опубліковано навчальний посібник "Фінансове планування і про­гнозування", який розширює можливості підприємств (незалежно від форми власності) удосконалювати механізм фінансового планування й контролю вико­нання фінансового плану. В ньому запропоновано комплексний підхід до роз­робки фінансового плану, який націлює підприємства на необхідність економіч­но обґрунтувати потребу в капіталі для забезпечення виконання прогнозованих бізнес-планом обсягів операційної та інвестиційної діяльності, ув'язати її з ре­альним для залучення капіталом, ресурсне забезпечити кругообіг виробничих фондів на засадах фінансової стійкості, плато- й кредитоспроможності, створи­ти передумови дтя отримання чистого прибутку в розмірі, достатньому для еко­номічного й соціального розвитку.

Щоб досягти поставленої мети, підприємствам необхідно:

– визначити величину потрібних і реально можливих грошових ресурсів за джерелами їх формування і напрямами використання для здійснення операцій­ної, інвестиційної та інших видів діяльності;

– оптимізувати структуру капіталу за джерелами формування і напрямами розміщення;

– визначити прогнозовану дохідність капіталу, авансованого на формування активів підприємства;

– розробити альтернативні чи запобіжні заходи на випадок відхилень від прогнозованих показників;

– контролювати й оперативно реагувати на хід виконання фінансового плану.

У процесі розроблення фінансового плану пропонується поетапно прогнозувати:

— доходи, витрати й прибуток від операційної, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності та чистий прибуток і напрями його використання;

— потребу в оборотних коштах за джерелами формування і напрямами використання;

— джерела інвестиційних ресурсів для виконання плану капітальних вкладень;

— величину і напрями використання коштів соціального спрямування;

— баланс активів і пасивів на кінець планового періоду.

На першому етапі необхідно розробити план доходів, витрат і прибутку з тим, щоб упевнитися в економічній і фінансовій результативності прогнозова­них видів діяльності, достатності очікуваного чистого прибутку для самоокупнос­ті (простого відтворення) та остаточно визначитися у напрямах діяльності. План доходів, витрат і прибутку можна скласти за формою, наближеною до звіту про фінансові результати.

На другому етапі слід подбати про достатність грошових ресурсів для ритмічного кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу, тобто створити фінансові передумови виконання прогнозованих обсягів діяльності. Для цього доцільно скласти баланс грошових ресурсів, у якому відобразити потребу в обігових коштах для формування запасів планових оборотних засобів, з одного бо­ку, і джерела формування обігових коштів — з другого. Слід зауважити, що струк­тура джерел має бути не довільною, а такою, що забезпечить підприємству платоспроможність, кредитоспроможність і ліквідність поточних зобов'язань. То­му величина власних обігових коштів повинна бути прогнозованою, має встанов­люватися норматив. Обов'язок підприємства забезпечити їх наявність у розмірі, не меншому за норматив.

На третьому етапі необхідно визначити джерела фінансування капітальних вкладень, щоб уникнути недофінансування об’єктів і не допустити непланового вилучення власних коштів із обігу на капітальні вкладення. За великих обсягів капітальних вкладень доцільно скласти баланс фінансування капітальних вкла­день, в якому відобразити їх напрями та конкретні джерела фінансування. Якщо підприємство залучає зовнішні інвестиції на визначений строк, треба спершу скласти розрахунок їх окупності. За невеликих обсягів капітальних вкладень джерела і напрями використання коштів на реальні інвестиції можна відобразити окремими розділами у балансі грошових ресурсів.

Четвертий етап пов'язаний із соціальною політикою підприємства. Щоб забезпечити успішне виконання показників бізнес-плану і фінансового плану зокрема, необхідно приділити належну увагу персоналу підприємства, його соціаль­ному захисту, оскільки матеріальне заохочення є важливою мотивацією до праці, до новацій. Від соціальної політики підприємства великою мірою залежить про­грес на підприємстві, трудова дисципліна і кадрова стабільність. Тому підприєм­ству доцільно виробити систему матеріального заохочення, поєднати її з резуль­татами праці та кінцевими фінансовими результатами підприємства, визначити джерела фінансування, скласти кошторис та забезпечити прозорість і гласність використання коштів.

На завершальному етапі необхідно скласти прогнозний баланс активів і па­сивів підприємства на кінець планового періоду, визначити структурні зміни, які відбудуться за умов виконання фінансового плану, оцінити їх вплив на фінансо­вий стан підприємства, розрахувати очікувані показники, за якими оцінюється фінансова стабільність, провести їх порівняльний аналіз за останні 3—5 періодів, з тим щоб запобігти можливому погіршенню фінансового стану підприємства.

Із сказаного випливає, що кожний етап потребує певних економічно обгрунтованих розрахунків, на основі яких у балансовому взаємозв'язку формується функціонально самостійний розділ фінансового плану, який легко піддається контролю, аналізу, а за потреби — оперативному регулюванню. Всі розділи ра­зом складають фінансовий план, який характеризує грошові потоки, пов'язані з кругообігом виробничих фондів, формуванням грошових доходів і власного ка­піталу, економічну ефективність і фінансовий стан підприємства. Такий фінан­совий план можна вважати програмою та інструментом управління фінансами підприємства.

Слід зазначити, шо комплексне фінансове планування потребує фахового підходу. У процесі розробки плану й контролю за ходом його виконання у полі зору фінансиста повинна бути вся різнобічна фінансово-господарська діяльність підприємства. Першочерговим його завданням має бути забезпечення фінансо­вої стабільності суб'єкта господарювання шляхом максимального використання внутрішніх важелів ресурсного забезпечення кругообігу виробничих фондів", підвищення фондовіддачі і решабельності активів, забезпечення високої ліквідності боргових зобов'язань. Водночас фінансовий менеджер повинен аналізувати доступну інформацію про діяльність конкурентів підприємства, прогнозувати вплив зовнішніх чинників на фінансовий стан підприємства, розробляти запобіжні чи альтернативні заходи, шоб забезпечити фінансову стійкість і конкурентоспро­можність. Однак посада фінансиста є не на всіх кооперативних підприємствах (зокрема малих). Для малих підприємств фінансовий план пропонується склада­ти за формою балансу доходів і витрат. Водночас спілкам споживчих товариств для таких підприємств необхідно розробити внутрішньосистемні нормативні ета­лонні показники економічної ефективності, досягнення яких забезпечувало б їм необхідні передумови фінансової стабільності. Такі показники мають лягти в основу розробки фінансового плану і порівняльного аналізу фінансового стану підприємства за даними фінансової звітності. Ними можуть бути: рентабельність обороту (продаж), рентабельність активів (в т. ч. основних фондів і оборотних за­собів), рентабельність власного капіталу, фондовіддача активів (в т. ч. основних фондів і оборотних засобів), коефіцієнти маневрування, поточної ліквідності і фінансової стійкості.