Сторінка
1

Поняття та загальні ознаки мовної культури оратора. Мовна норма

Оратор впливає на слухачів головним чином усним сло­вом, ефективність цього впливу багато в чому залежить від культури мовлення. Пересічні, непереконливі і бліді ви­ступи не задовольняють слухача, а іноді викликають навіть обурення. Ще Цицерон — славетний оратор давнини — го­ворив: «Які б не були цікаві і багатозначні думки, вони ображають усе-таки вимогливий слух, якщо подаються в не мистецькій формі».

Українська мова багата і могутня. Достатньою мірою їй притаманні різноманітні кольори і забарвлення, щоб при вмінні й бажанні, користуючись ними, можна було б ху­дожньо змалювати психологічні портрети, образи людей.

Термін «культура мовлення» має широке і вузьке смис­лове вживання.

У першому випадку означає вміння використовувати всі способи впливу на слухачів, які пов'язані з мовою і збігаються з поняттям «мовленнєва майстерність». У дру­гому — це правильність, грамотність мовлення, тобто знан­ня оратором загальноприйнятих норм (правил) літературної мови. Отже, культура мовлення означає наявність у про­мові вдало застосованих художніх форм і ораторських за­собів, щоб зробити мову, за висловлюванням В.Г. Костома­рова, «не лише правильною але й виразною, чіткою, оригінальною і цікавою».

Насамперед слід перелічити деякі загальні ознаки мов­леннєвої культури оратора.

Ясність. Аристотель у праці «Риторика» підкреслює, що ясність — головна позитивна якість промови. Ясність слова оратора означає, що воно має бути сприйняте абсолютно так, як його розуміє сам промовець. Краса й образ­ність мови не завжди доречні: не можна, наприклад, хизу­ватися витонченістю стилю і вдаватися до яскравої образ­ності, говорячи про результати медичного розтину трупа. Але ясність мови потрібна всюди.

Умовою ясності є точність. Оратор завжди має добира­ти такі слова, за допомогою яких можна було б найточніше висловити думки і почуття. Л.М. Толстой вважав, що мис­тецтво говорити — уміння щоразу поставити виключно необхідне слово лише на потрібне місце.

Хто хоче оволодіти вмінням красномовства, повинен навчитися висловлюватися чітко. В дружній розмові ви­бору виразів можна, певна річ, приділити увагу не таку вже пильну, однак під час відповідального спілкування точність висловлювань відіграє вельми важливу роль.

Про рівень працівників розумової праці можна робити ви­сновки на підставі того, наскільки точно вміють вони вислов­люватись. Під час переговорів, що передують, наприклад, укладанню угоди, формулювання повинні бути винятково точні, бо в даному разі кожне слово має велике значений.

З часів стародавнього Риму існує професія, основне за­вдання якої — виражати і формулювати думки під час пере­говорів двох сторін. Це професія юриста, якому, між іншим, належить складати найрізноманітніші види законодавчих директив, угод, договорів тощо. Нефахівцям така точність часто здається зайвою. Проте мова, яку чуємо довкола й якою спілкуємося, нерідко відзначається неточністю, а найголов­ніше — часто дає підставу по-різному тлумачити виголо­шене. Отже, основна мета точного формулювання— виклю­чити можливість неоднакового тлумачення змісту.

Один із військових діячів наприкінці минулого сторіччя сказав: «Військовий наказ має бути однозначним. Якщо у ньому припускається подвійне тлумачення, то він обов'яз­ково буде виконаний неправильно». Наприклад, якщо рота дістала наказ розпочати наступ о 8 год. ЗО хв, то можуть виникнути сумніви щодо того, коли саме повинна розпо­чатися дана військова операція: вранці чи ввечері. І це незважаючи на те, що розподіл доби на 24 години є загаль­ноприйнятим. Висновок, що випливає звідси, є однознач­ним: висловлюватися треба точно.

Як навчитися точності висловлювання? Для того щоб оволодіти точністю висловлювання, найкращим засобом є вправи з письмовими текстами та формулюваннями.

Візьміть проект угоди або договору і прочитайте його повільно й уважно, речення за реченням. При цьому на­магайтеся визначити, як інакше можна витлумачити (мож­ливо, й не на вашу користь) окремі слова й формулювання кожного речення. На полях нотуйте свої зауваження та варіанти ліпших формулювань. Звичайно, таку роботу не можна робити похапцем. Вона потребує забагато часу, оскільки до уваги мають бути взяті кожне слово і кожне речення.

Бажано заздалегідь підготуватися до дискусії чи обгово­рення договору. Така попередня підготовка полягає насам­перед у знаходженні найдосконаліших варіанті в формулю­вань, які ви могли б запропонувати, а також у пошуку й формулюванні аргументів на вашу користь. Якщо ви роби­те таку підготовку подумки, то зробіть письмові нотатки хоча б до тих фрагментів, де точність висловлювання на­буває особливого значення.

Однак у деяких випадках промовець є зацікавленим у тому, щоб його висловлювання були неоднозначними. До цього часто змушують обставини, що склалися. Тоді оратор удається до абстрактного мислення, оскільки загальні ви­словлювання сприймаються слухачами по-різному, тобто неоднозначно, нерідко вводять їх в оману. Тому, добираю­чи слова, треба дбати про те, щоб ужите слово не несло в собі такого смислового навантаження.

Треба також зважати на те, що надто часте вживання абстрактних понять вимагає від аудиторії великого напру­ження, особливо, коли матеріал для неї новий і незнайомий. Надто стисла мова, повна абстрактно висловлених думок, може спричинитися до того, що слухачі втратять здатність стежити за викладом змісту. Існує межа швидкості, з якою мозок людини може сприймати й засвоювати нові поняття.

Якщо прагнемо розповісти слухачам про щось нове і досі для них невідоме, мусимо дати їм час для зрозуміння зміс­ту того, про що йдеться. Допомогти їм у цьому можна, на­вівши конкретний приклад або перед абстрактним вислов­люванням, або відразу ж після нього.

Відомо, що спостерігається велика різниця в запам'ято­вуванні матеріалу залежно від його викладу. Абстрактно висловлене положення пам'ятаємо протягом вельми ко­роткого часу. А практичний приклад, який його ілюструє, зберігається в пам'яті значно довше. Дуже мало фахівців усвідомлюють і враховують це під час мовлення. Більшість промовців не можуть зрозуміти, що те, чим вони так добре володіють, що знають або вміють у результаті тривалої роботи чи навчання, для інших людей може бути просто невідомим. А якщо до того ж вони у своєму викладі зловжи­вають абстрактними поняттями, то слухачі навряд їх зро­зуміють.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Інші реферати на тему «Риторика, ораторське мистецтво»: