Сторінка
1

Фінансова наука: історія, становлення, предмет, метод. Розвиток в Україні

План

1. Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки

2. Предмет і метод фінансової науки

3. Розвиток фінансової науки в Українi.

1. Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки

Фінансова наука як соціальне явище досить молода. Вона виникла у середині XV століття, тобто тоді, коли досягли пов­ного розвитку товарно-грошові відносини й уможливилося створення фондів грошових засобів насамперед для задоволен­ня різноманітних потреб держави. Треба зазначити, що власне фінанси існували майже на тисячоліття раніше. Так, у старо­давньому Римі поряд із натуральними повинностями та конт­рибуцією стягувалися податки в грошовій формі, а також про­водилися грошові виплати найманцям в армії.

Не можна не звернути увагу на те, що великі вчені антич­ного світу - Арістотель, Платон, Ксенофонт, Цицерон, дослід­жуючи в своїх працях засади державного устрою тією чи іншою мірою торкалися фінансів. Так у ІV столітті до нашої ери Ксе­нофонт, розглядаючи в своїх працях джерела добробугу в дер­жавi, рекомендує правителям здавати в оренду державне майно, невільників, запроваджувати податки та мито, будувати готелі, магазини, склади, здавати їх в оренду для одержання доходів.

Після розпаду Римської імперії настає період культурного і наукового застою. Цього часу безпідставно шукати прояви фінансової наукової думки. Найосвіченішим класом тоді було духовенство, яке й виховало у. своєму середовищі досить відо­мих учених. Один із них - Фома Аквінський, У ХІІІ столітті він у своїх працях рекомендує правителям досить раціональні правила ведення державного господарства, грунтуючись на ре­ліпиних i моральних принципах, що дуже важливо, оскільки у подальшому мораль і фінанси мало перетиналися.

У працях учених цього часу зустрічаються поради правите­лям не розоряти народ непомірними податками, не продавати публічних посад, не псувати монети. Загалом пропагувалося негативне ставлення до податків. У часи середньовіччя лише в державах Флоренція та Венеція було помічено досить успіш­ну організацію фінансів у практичному сенсі.

Розквіт фінансової науки почався наприкінці ХV століття, коли в світі відбулися значні зміни в державному устрої, по­в'язані з появою великих абсолютних монархій, та коли з'яви­лись постійні великі армії, і завдання правлячих структур роз­ширились. Виникла потреба в значних коштах. Це було зумовлено необхідністю пошуку нових джерел доходів. Якраз цього часу помічено досить тісний зв'язок фінансової науки з фінансовою практикою.

Найзначніші наукові дослідження кінця ХVІ століття належать представникові франції Ж. Бодену. Опублікування його праці "Фінансові нерви держави" (1577 р.) пов'язують із по­чатком фінансової науки. У ХVII столiтті значний внесок у розвиток фінансової науки зробили англійські вчені Т. Мен, Дж. Локк, Т. Гоббс. Основні їхні праці присвячені проблемам оподаткування. Більшість цих учених була прихильниками ідеї непрямого ополаткування, пропагувала спрощення існуючої і побудову н о истеми податків на раціональних засадах.

Досить вагомий внесок у розвиток фінансової науки в ХVІІ - ХVІІІ століттях зробили німецькі вчені-фінансисти: Л. фон Секондорф, Ф. Юсті, 1. Зоннефельд. Вони належали

до представників німецької школи - камералістики. значну увагу приділяли системі управління фінансами, взаємозв'яз­ку фінансів із народним господарством та залежності рівня добробуту населення від платоспроможності щодо податків.

В 1746 році Ф. Юсті видає свою основну працю "Система фінансового господарства", в якій вперше системно були вик­ладені основні положення фінансової науки. З огляду на це деякі вчені - послідовники Ф. Юсті вважають його батьком фінансової науки. Його погляди на фінанси загалом і на фінансову науку зокрема мали значний вплив на розвиток фінансової науки в багатьох європейських країнах.

Наприкінці ХVШ століття спостерігається повне пожвав­лення розвитку фінансової науки. Цьому сприяли нові науко­вi вiдкриття в галузях філософії, політичної економії, права, державного управління. Відбувалися докорінні перетворення в економіці та політиці. Цього часу широкого визнання до­сягають ідеї Монтеск'є, Ж. Руссо, Д. Дідро, Д. Канта. Держав­не управління зазнає змін під впливом ідей Великої фран­цузької революції та прогресу техніки.

Під час становлення політичної економії як науки фі­нансова наука в працях найвидатніших її представників не видiляється в окрему науку. Так, А. Сміт навіть не застосо­вує терміна "фінанси", проте включає, на відміну від усіх воіх попередників, до джерел багатства нації три джерела землю, працю й капітал. Такий підхід дав змогу створити для фінансової науки міцне економічне підгрунтя, оскільки ка­пітал, будучи джерелом багатства, створює фінансові умови функціонування економіки, забезпечуючи її фінансовими ресурсами. Заслугою А. Сміта є також обгрунтування поділу держав­них витрат на загальнодержавні та місцеві, а також розробка принципів оподаткування, згідно з якими:

- податки повинні сплачувати всі відповідно до одержа­них доходів;

- податки повинні бути визначені завчасно;

- податок повинен сплачуватися в зручний для тілатника час;

- стягнення податків повинно бути дешевим

Найбільший розвиток фінансової науки припадає на ХІХ століття, насамперед на другу його половину. В цей час у біль­шостi країн Европи перейшли від абсолютизму до конститу­шйної форми правлiння. Стали розвиватися правові основи державного управління, у тому числі й фінансове право, ви­никла потреба в наукових дослідженнях у галузі фінансів.

Саме в цей час фінансова наука виокремлюється із за­гальної теорії політичної економії, стає самостійною сферою знань. У багатьох великих університетах Європи створюють­ся кафедри фінансів. Можна стверджувати, що фінансова на­ука в ХІХ столітті досягла більших успіхів, ніж за весь попередній час. У другій половині ХІХ століття не можна не відзначити вагомий внесок у фінансову науку німецьких учених. Насампе­ред слід згадати К. Г. Рау. Він написав першого підручника з фінансів "Основні начала фінансової науки", який витримав багато видань і майже півстоліття був основним підручником не лише в Німеччині, й У багатьох країнах Європи.