Сторінка
7

Чинники котрі сприяли великому церковному розколу

Крім того, Східна Церква засуджувала уживання прісного хліба під час причащання, піст у суботу, пропущення “Алілуя” під час великого посту, виступала проти целібату прийнятого у Західній Церкві та інші.

Отже, було багато причин, які сприяли розколові у 1054 році. З цього часу Західна християнська Церква стала називатися Католицькою, що означає Вселенська. Східна християнська Церква одержала назву Православної, що повинно було підкреслювати правильність її принципів.

Нововведення Західної Церкви принципово не сумісні з позицією Східної Церкви, оскільки вони не мають основ у Святому Письмі та Священному Переданні.

Список використаних джерел та літератури

Джерела

1. Біблія, або книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту. -К.: Українське Біблійне Товариство, 1992.

2. Блаженний Августин. Послание к Виталу Карфагенському Малиновський Н. Православное догматическое богословие,- Т.3. - Ставрополь - Губернський: Типографія Георгія Трусова . 1903.

3. Іриней Ліонський, св. Против ересей.-М:Благовест.1999 .

4. Кодекс Канонів Східних Церков .- Рим; 1993.

5. Енцикліка. Папи Пія XII “ Божа Церква”, 1923.

6. Енцикліка. Папи Пія XII “ Світлий вінець”, 1943.

Список використаної літератури

7. Булгаков С. Православие. Очерки учения Православной Церкви. — М., 1962. — 105 с.

8. Арсеньев Н. А. Православная Церковь и западное христианство - М.,1924.

9. Лужницький Леонід. Догматика. — Львів, 1924. — 273 с.

10. Малиновсышй Н. Православное догматическое богословие. — М: “Сергиев Пасад”, 1909. — 256 с.

11. Морев И. В защиту веры, особенно православной. — М., 1993. —86с.

12. Огицкий Д., Козлов М. Православие и западное христианство. — М, 1999. — 175 с.

13. Творения святого Єпифания Кипрского. — Ч. 5. — М., 1968. —1298с.

14. Фельми К.X. Введение в современное Православное богословие. - М., 1999. — 295 с.