Сторінка
4

Банк як суб'єкт фінансового посередництва

Виходячи з досвіду західних країн, усі універсальні банки можна об'єднати в 3 групи: комерційні банки (у вузькому розумінні); ощадні банки; кооперативні банки. Відрізняються між собою ці групи банків правовою формою, набором клієнтури та цілями діяльності.

Другу групу універсальних банків утворюють ощадні інститути. У різних країнах вони по-різному називаються і класифікуються.

Ощадну справу в Україні здійснюють Ощадний банк України та інші комерційні банки. Отже, Ощадний банк України є спеціалізованим комерційним банком.

Керівництво Ощадним банком України здійснює Правління банку. Держава гарантує збереження вкладів і цінних паперів в Ощадному банку України та видача їх вкладникам за першою вимогою.

Спеціалізовані банки, на відміну від універсальних, функціонують на вузьких секторах грошового ринку чи займаються вузьким колом банківських операцій, де потрібні особливі технічні прийоми та спеціальні знання. Тому ця діяльність для універсальних банків виявляється невигідною, вони залишають відповідні ніші на грошовому ринку для спеціалізованих банків. Найчастіше спеціалізовані банки виникали в таких секторах ринку:

• споживчого кредиту;

• іпотечного кредиту;

• сільськогосподарського кредиту;

• залучення малих вкладів та обслуговування малого бізнесу;

• у зовнішньоекономічній діяльності;

• у сфері інвестування капіталу;

• у житловому будівництві тощо.

Іпотека надає банку право переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави. У випадку неплатоспроможності боржника задоволення вимог кредитора здійснюється з виручки від реалізованого майна. Ресурси іпотечного банку – власні накопичення й іпотечні облігації – довгострокові цінні папери, що випускаються під забезпечення нерухомим майном і приносять сталий відсоток.

Інвестиційні банки виконують такі функції:

• емісія цінних паперів;

• погодження умов та видів позик (облігації, акції);

• випуск і розміщення цінних паперів, у тому числі за власний рахунок;

• гарантія емісії (зобов'язання купити нереалізовану частину випущених цінних паперів);

• надання звичайних і довготермінових кредитів інвесторам – покупцям цінних паперів;

• консультаційні послуги;

• організація банківських синдикатів, забезпечення вторинного ринку цінними паперами тощо.

За кордоном функції інвестиційних банків виконують як центральні, так і спеціалізовані банки.

При цьому інвестиційні банки виступають не просто посередниками між позичальниками та інвесторами, а в ролі гарантів емісій та організаторів ринку – вони купують та продають великі пакети акцій та облігацій за свій рахунок, надають кредити покупцям цінних паперів. Класичний тип інвестиційного банку притаманний США, де комерційним банкам заборонено займатися інвестиційною діяльністю (крім операцій з державними та муніципальними облігаціями).

Такі банки беруть на себе зобов'язання погашати за певних умов борги підприємств, що відкриває останнім доступ до банківських позичок. На жаль, в Україні такі банки поки що не створені.

Торгові банки здійснюють велику кількість різнобічних фінансових операцій. Серед них:

• розміщення нових випусків промислових акцій та облігацій (у тому числі з гарантією);

• фінансова консультація та розробка умов злиття та поглинання (у формі покупки контрольного пакету акцій, отриманні контролю в раді директорів, випуску нових акцій в обмін на старі);

• управління майном та портфелем цінних паперів;

• розрахунки за міжнародними операціями.

На ранніх стадіях розвитку банківської справи були розповсюджені приватні банкірські дома та партнерські фірми. Так, у Великобританії примітивні банківські функції виконували золотих справ майстри. Потрібно зазначити, що в банківських системах різних країн до сьогоднішнього дня збереглися приватні (не акціонерні) банки, капітал яких належить обмеженому колу осіб. Так, у Німеччині , в Швейцарії вони зайняті операціями в наданні позичок вибраній клієнтурі. Ці банки мають право не публікувати свої баланси.