Сторінка
2

Міжнародний фінансовий менеджмент

2. Монетаристсько-немонетаристський метод, відповідно до якого грошові активи перераховуються за поточним обмінним курсом, а негрошові активи — за початковим обмінним курсом. Грошові зобов’язання перераховуються за поточним курсом.

3. Метод повного розрахунку, тобто перерахунок усіх статей фінансової звітності за поточним обмінним курсом. Це найпростіший метод, тому він рекомендований до використання Інститутом привілейованих аудиторів Англії та Шотландії.

Кожен із зазначених методів спричиняє певні ризики, для хеджування яких використовуються два підходи:

1. Зіставлення активів та зобов’язань залежно від того, яка валюта стосовно компаній є функціональною — материнська чи іноземна.

2. Застосування інструментів управління операційними валютними ризиками, зокрема перехресного хеджування.

Вивчення цього питання з урахуванням знань студентів з бухгалтерського обліку, а також міжнародних фінансів повинно привести їх до висновку про ненадійність хеджування перерахункових валютних ризиків. Тому чимало фінансових аналітиків рекомендують міжнародним корпораціям ігнорувати бухгалтерські валютні ризики і зосередити свою увагу на управлінні економічними ризиками.

Економічний валютний ризик пов’язаний зі зміною вартості компанії внаслідок несприятливих змін обмінних курсів у тому разі, коли їх дія поширюється на очікувані надходження грошових коштів. Найбільш популярними інструментами управління економічними валютними ризиками є:

1) вирівнювання грошових потоків, які надходять до компанії і залишають її при зміні вартості валют;

2) глобальна диверсифікація;

3) вирівнювання активів та пасивів стосовно використовуваних валют, термінів виконання зобов’язань і партнерів по бізнесу.

Після опанування зазначених питань студент може самостійно вивчати механізм управління короткостроковими активами і зобов’язаннями. Глибшому усвідомленню цього питання допоможе рис. 10.4.

Рис. 10.4. Управління короткостроковими активами і зобов’язаннями

Ключовими елементами наведеної схеми управління готівкою є використання ринків євровалют і міжнародного ринку цінних паперів. До системи управління короткостроковими активами і зобов’язаннями входять такі інструменти, як фінансування міжнародної торгівлі (головним чином шляхом використання акредитивної форми розрахунків), державні гарантії, страхування, управління матеріально-технічними запасами, форфетинг, факторинг та ін.

Опрацьовуючи наступне питання теми, пов’язане з управлінням довгостроковими активами і зобов’язаннями, варто скористатись рис. 10.5.

Схема показує, що управління довгостроковими активами і зобов’язаннями врешті-решт зводиться до прийняття рішень щодо міжнародного бюджетування капіталу. При цьому в певній послідовності враховується чимало факторів, представлених на рис. 10.5.

Рис. 10.5. Управління довгостроковими активами і зобов’язаннями

Важливим у самостійному вивченні п’ятого питання теми є усвідомлення суті і функцій трансферного ціноутворення. Ключовою особливістю таких цін є те, що вони носять розрахунковий характер і встановлюються на продукцію, яка виробляється одним зарубіжним відділенням міжнародної корпорації для іншого і поставляється без перерахування реальних грошових коштів споживачем постачальнику. Такі ціни були розроблені і впроваджені в практиці корпорацій «Дженерал Електрик» та «Дженерал Моторз» на початку 30-х років. Зараз такі ціни використовують понад 2 тис. корпорацій.

Головна функція трансферних цін полягає в оптимізації оподаткування міжнародних корпорацій та їх окремих філій за рахунок віднесення певної частини витрат на діяльність певних відділень з метою зниження податку на прибуток або ж інших податків і платежів. Серед інших функцій трансферних цін слід відзначити такі:

· забезпечення зв’язків між відділеннями;

· оцінка результатів господарської діяльності відділень;

· стимулювання поліпшення роботи відділень;

· узгодження інтересів відділень із загальнокорпоративними цілями.

Залежно від методів трансферних цін у цілому, а також двох головних складових — собівартості та прибутку, розрізняють п’ять видів таких цін: витратні, договірні, кінцеві, ринкові і змішані трансферні. Кожен з видів цін має свої переваги, недоліки і сфери застосування. Детальний розгляд трансферних цін і приклади їх розрахунку наведено в довідниковому виданні В. В. Гончарова [2], з яким ми радимо попрацювати дуже ретельно.

У процесі самостійного вивчення теми необхідно ознайомитись з питанням міжнародної банківської діяльності. Адже прийняття і реалізація фінансових рішень у міжнародних корпораціях неможлива без співробітництва з провідними транснаціональ­ними банками, що мають свої відділення у багатьох країнах.

При виборі банків, в яких корпорації і навіть фізичні особи здійснюють обмін валюти, не слід орієнтуватись лише на найниж­чі ціни (комісійні). Більшість корпорацій, які часто потребують іноземних валют, встановлюють конфіденційні відносини принаймні з одним головним банком, якому віддається перевага у здійсненні операції обміну. При цьому враховуються спеціальні критерії:

· конкурентна квота — граничний розмір кількості валюти, яку можна обміняти в даному банку. У даному разі при обміні 1 млн дол. США економія 1 цента на 100 дол. США (0,01 %) дасть заощадження у сумі 10 тис. дол.;

· особливості відносин з банком — надання спеціальних послуг і додаткових зручностей при здійсненні операції обміну;

· швидкість виконання замовлення;

· оцінка міжнародного фінансового середовища;

· прогнозні розробки (ситуація в зарубіжних країнах, валютні курси і т. ін.).

Для кращого розуміння міжнародної банківської діяльності радимо студентам уважно розглянути рис. 10.6.

Як видно зі схеми, ключові операції міжнародних банків пов’язані з валютними обмінами, наданням міжнародних кредитів та операціями на міжнародних ринках цінних паперів.

Наприкінці вивчення теми важливо знати особливості фінансового менеджменту в міжнародних корпораціях, що діють в Україні. Насамперед слід звернути увагу на подальше розширення взаємовідносин міжнародних корпорацій, що діють в Україні, і вітчизняних банківських і небанківських фінансових установ (в Україні на сьогодні діють 8 іноземних банків). Це пояснюється передусім підвищенням якості банківських послуг українських банків та збільшенням прозорості їх діяльності. Варто підкреслити і стабільність української валюти, що дозволяє зарубіжним компаніям запобігати валютним ризикам. Слід також відзначити пом’якшення позицій Групи з розробки фінансових заходів у боротьбі з «відмиванням» грошей, отриманих злочинним шляхом (FATF), яка запропонувала в січні 2003 р. своїм країнам — членам запровадити санкції проти України, що входила до переліку десятки найбільш корумпованих країн. За підрахунками експертів, в Україні щорічно «відмивається» близько 5 млрд дол. США, що становить 3 % всього світового обсягу легалізованих грошей. Прийняті законодавчі рішення сприяли відміні деякими країнами у квітні 2003 р. санкцій, зокрема Швейцарією, вжитих щодо України у зв’язку з «відмиванням» грошей.