Сторінка
1

Психологія малих груп в політиці

При всьому беззаперечному значенні особистості політичного лідера і його психології, сучасна політика, особливо в стабільних суспільствах здійснюється групами людей. В рамках ПП групу можна визначити як сукупність людей, які взаємодіють заради досягнення усвідомлюваних цілей та інтересів. Об`єктивно ця сукупність виступає як суб`єкт політичної дії, а суб`єктивно існує як деяка окрема, відмінна від інших цілісність. В рамках ПП більшість класифікацій і типологій зводяться до 11 основних параметрів, за якими відрізняються і відповідно типологізують малі групи. Типи і типології малих груп в залежності від 1) спрямованості основних дій групи; 2) міри групової згуртованості; 3) міри проникливості групи; 4) своїх власних цілей; 5) особливостей групової свідомості; 6) структури; 7) форми зв`язку між членами групи; 8) важливості членства в групі для її учасників; 9) тривалості існування групи; 10) виробленого (чи усталеного) в групі способу прийняття рішень; 11) загальної ефективності групової діяльності. Зрозуміло, що малі групи в політиці відрізняються рівнем свого розвитку. Однак, ще практика радянських часів показала, що з психологічної точки зору засідання комсомольського бюро (умовно якогось факультету) мало чим відрізнялись від засідання бюро міськкому, чи обкому партії. Сучасний вітчизняний досвід досить однозначно показує, що навіть багатопартійне, плюралістичне і навіть нейтральне в партійному плані оточення мало що змінює. Як тільки виникає якась група як суб`єкт полдітичної дії, починають діяти всі ті ж аналогічні психологічні механізми політичної поведінки людей. Багаточисленні дослідження процесів формування політичних груп дозволяють виділити п`ять основних етапів: 1) “номінальна група”, 2) “асоціативна група”, 3) “кооперативна група”, 4) “корпоративна група”, 5) колектив. Цікаво, що описані етапи зовсім не обов`язково виступають як послідовні, причому обов`язково змінюючі один одного. Група може зупинитися у своєму розвитку на будь-якому із описаних етапів, починаючи з першого і навіть перестати існувати як група. Хоч обминути той чи інший етап у своєму розвитку, перейти через нього практично неможливо. Терміни проходження кожного із етапів, зрозуміло, сильно мінливі в залежності від зрілості і досвіду членів групи, активності лідера та інших факторів. Поряд із описаними етапами становлення групи як суб`єкта політичної дії, велике значення мають внутрішні, власне психологічні процеси взаємодії людей, які і ведуть до розвитку групи чи заважають йому. Особливо вони проявляються на початкових стадіях розвитку партійної групи. За даними спеціальних досліджень, на першій стадії – знайомство – члени групи придивляються один до одного і до лідера, адаптуються до умов майбутньої діяльності, знайомляться із близькими та віддаленими перспективами, розподіляють між собою функціональні обов`язки і налагоджують систему взаємодій. Стосунки будуються перш за все на основі формальних зв`язків. Поведінка членів групи в основному визначається їх минулим досвідом, діяльністю в інших групах. На другій стадії – поява первинних мікрогруп – в основному завершується процес взаємного вивчення членами групи один одного і відбувається їх зближення на основі симпатій, складу характеру, часткових інтересів і т.д. В результаті виникають первинні мікрогрупи. Як правило, виділяється активне ядро політичної групи, націлене на ефективну політичну діяльність. Поряд з ним, утворюється група “добросовісних виконавців”, усвідомлюючих і виконуючих свої обов`язки, але як правило таких, що не виявляють власної ініціативи у вирішенні групових питань. Іноді тут же виникає і “мікрогрупа пасивна” яка складається із людей, що намагаються бути в стороні від основної діяльності групи і знайти собі лекшу роботу. Не виключені і випадки проникнення у політичну групу свідомих дезорганізаторів, які намагаються розрушити структуру, яка складається або ж створити альтернативне керівництво – наприклад, з метою психологічного розколу групи. З появою первинних мікрогруп починає діяти механізм психологічної саморегуляції групи. Як правило, “активне ядро” надає підтримку лідеру, активізує “добросовісних виконавців”, здійснює тиск на “пасивну групу” і протидіє дезорганізаторам. Так, починає функціонувати групова думка, яка сприяє подоланню конфліктів, які часом виникають між мікрогрупами. На третій стадії – консолідація групи – іде процес консолідації групи. У міру розвитку спільної діяльності, наростають позитивні процеси. Укріплюються зв`язки між членами групи, посилюється позитивний психологічний клімат, виникає ефект “групового полекшення” діяльності окремих членів групи від того, що вони здійснюють її саме в групі. Посилюється авторитет лідера, розширюється “активне ядро” до якого приєднуються колишні “добросовісні виконавці”. “Група пасиву” і “дезорганізатори” або перевиховуються під впливом групової думки, або виходять за межі групи. Так, виглядають основні власне психологічні механізми на основі яких “спрацьовуються” люди, утворюючи групу як суб`єкт політичної діяльності. Вони піддаються достатньо об`єктивному вивченню за допомогою методу соціометрії і регулюються методом соціодрами. Процеси функціону

Перейти на сторінку номер:
 1  2 


Інші реферати на тему «Політологія»: