Сторінка
9
У практиці Фінляндії це право глава держави використав активно. Причому приводи бували різні: в одних випадках указувалося, що по даному питанню розробляється урядовий законопроект, в інші - що він суперечить конституції, у третіх - що він неприпустимий за якимись причинами. Іноді вето було проявом незалежності президента, а іноді - слабості парламентських позицій Державної ради.
Президентське вето носить відносний характер, тому що едускунта вправі знову повернутися до цього питання й після того, як законопроект, відхилений президентом, буде знову схвалений парламентом нового скликання, глава держави зобов'язаний підписати законопроект і дати вказівку про його публікації.
Особливо варто виділити права президента по підписанню прийнятого парламентом бюджету. Оскільки проект підготовлявся Державною радою й направлявся в парламент президентом, те його підписання після парламентського схвалення вважається чисто формальним актом. Однак якщо в проект бюджету парламентом були внесені зміни в напрямку збільшення асигнувань на ті або інші мети, те такий кредит уважається “умовним” і його можна використати, тільки якщо президент погодився його підписати. При цьому президент може відмовити у використанні кредиту, підписати його разом з бюджетом або в більше пізніше час, коли будуть вишукані кошти для зазначених цілей. Підпис президента під бюджетом не має потреби в контрасигнуванні.
Президент на основі прийнятих парламентом законів може видавати укази, що представляють собою акти тлумачення закону, його практичного застосування. Теоретично вони не повинні скасовувати або змінювати закони або являти собою нове законодавство. Однак на практиці парламент, особливо в 50-і рр. надавав уряду право видання шляхом президентських указів законів в економічній сфері життя. Багато указів, пов'язані із зовнішньополітичною сферою, також фактично мають чинність закону.
В історії Фінляндії мали місце випадки, коли в період оголошення в країні надзвичайного стану на основі рішення уряду скасовувалася дія й конституційні закони в області прав особистості відповідно до § 16 “Форми правління”. У ході обговорення питань зміни конституції Фінляндії висловлювалися пропозиції про позбавлення президента законодавчих прав і про розширення прав парламенту. Але нині обраний президент Фінляндії поки втримується від використання прав в області законодавства.
Стосуючись питань відповідальності глави держави, варто сказати, що він відповідає лише за антиконституційні дії, “державну зраду або зраду Батьківщині”. Якщо канцлер юстиції або Державну раду вважають, що президент зробила дії, які спричиняють його відповідальність, вони зобов'язані сповістити про це президентові. При відмові президента втриматися від таких дій, питання переноситься канцлером юстиції в парламент. Рішення про порушення проти президента переслідування перед Верховним судом приймається парламентом 3/4 голосів. Після цього глава держави перестає виконувати свої обов'язки до винесення вироку. У випадку обвинувального вироку він відстороняється від посади.
Особливістю Фінляндії є питання про відповідальність політичного характеру. Якщо міністри не згодні із президентом, вони можуть заносити свою незгоду до протоколу засідань уряду, але це не звільняє їх від відповідальності, якщо вони залишилися на своїх постах і не пішли у відставку. А на практиці чимало президентських рішень, особливо в області зовнішньої політики й оборони, взагалі не представляються на схвалення членів Державної ради, які проте несуть за них політичну відповідальність, якщо не пішли у відставку.
Парламент щорічно одержує звіти призначуваного президентом канцлера юстиції про його діяльності й про замічені їм порушеннях законності. На основі звіту парламент може приймати необхідні закони.
Оскільки президент є верховним головнокомандуючим збройними силами Фінляндії, його дії в цій області також не контрассигнуются, крім найбільш важливих. На практиці ці питання розглядаються на засіданнях уряду. Однак едускунта має важливі кошти впливу на президента за допомогою контролю за використанням асигнувань на військові потреби.
Хоча право помилування належить президентові й він може скасувати або зменшити покарання злочинцеві, це не ставиться до помилування канцлера юстиції й члена Державної ради, у відношенні яких питання може вирішувати тільки парламент. У той же час питання про загальну амністію зважується на основі особливого закону.
Список використаних джерел
1. « География Финляндии »,1997 г.
2. «Ежегодник», 1990 г. «Мировая экономика и международные отношения». М.: - №12, 1999.
3. «Мировая экономика и международные отношения» М.:- №12,1999.
4. Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия, 2003 г.
5. Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия, А. Б. Каменский, С. Я. Карп, М. Н. Соколов, Л. А. Хайбуллина и другие, издательство «Кирилл и Мефодий», 1997 год.
6. В.П. Максаковский. Географическая картина мира – Ярославль: - 1995.
7. География Финляндии, Л. Р. Серебрянный, издательство «Прогресс», 1982 год.
8. Краткий географический справочник «Страны и народы»., М.: - 1992 г.
9. Научно-популярное географо-этнографическое издание «Страны и народы», М.:-2000г.
10. Справочник по странам мира, издательство «Интеркнига», 1996 год.
11. Страны и народы (Северная Европа), Л. Р. Серебрянный и Л. Н. Соколов, издательство «Мысль», 1981 год.
12. http://uk.wikipedia.org
Завантажити реферат