Сторінка
7

Аналіз політичної системи Фінляндії

Через уповноважених держбанку й ревізорів парламенту едускунта контролює діяльність правління цього банку, вона регулює грошовий обіг у країні, валютні операції.

Фінансова комісія парламенту і її контролерів впливають на різні сторони роботи Державної ради й адміністрації, на правильність і доцільність витрати ними державних коштів. Без згоди парламенту не можуть укладатися державні позики.

Під контролем парламенту перебуває Фінляндське центральне радіомовлення.

Найбільш обмежені права парламенту в області зовнішньої політики, оскільки головною особою, що вирішує ці питання, є президент республіки.

В останні роки парламент став активізуватися в напрямку посилення контролю за зовнішньою політикою країни. Ця функція покладена на постійну комісію парламенту по іноземних справах.

В області контролю за здійсненням урядом своїх прав по обороні країни парламент може лише впливати на нього за допомогою бюджету, відмовивши йому в асигнуваннях на оборону або зменшивши або збільшивши такі асигнування. Вище вже говорилося також, що президент не може вирішувати питання про війну й світ без згоди едускунти. У практиці Фінляндії після закінчення другої світової війни був випадок залучення президента й членів Державної ради до відповідальності за недотримання конституційних норм по цьому питанню.

До компетенції едускунти ставиться також право контролю за діяльністю Державної ради, адміністрації, судів і органів комунального самоврядування.

Характеризуючи взаємини едускунти й Державної ради, варто вказати, що, як правило, формування кабінету, що призначається президентом, визначається співвідношенням чинностей у парламенті. Оскільки у Фінляндії жодна з партій не має абсолютної більшості місць у парламенті, утворення Державної ради нерідко затягується й він майже завжди коаліційний.

Президент при рішенні питання про склад Ради й про прем'єр-міністра радиться як з лідерами партійних фракцій, так і з головою парламенту, але в певних ситуаціях може створити кабінет за своїм розсудом. При цьому міністри не зобов'язані бути депутатами.

Сформований прем'єр-міністром за узгодженням із президентом Державна рада не має потреби в офіційному схваленні парламенту. Досить, що він користується підтримкою парламентської більшості. Звідси ясно, що залежність кабінету перед едускунтой носить обмежений характер. Практика не знає випадків, коли б утворений на основі співвідношення чинностей у парламенті Державна рада виступала в едускунте з урядовою програмою.

Державна рада не має право законодавчої ініціативи й ініціативи внесення проекту бюджету. Ці документи вносяться в едускунту президентом. При цьому він може внести як законопроект, розроблений Державною радою, так і підготовлений у канцелярії президента або створеної їм комісії. Едускунта може відмовити кабінету в довірі двома шляхами: або прийнявши резолюцію осудження Державній раді, або відмовивши йому в схваленні законопроекту, з яким уряд зв'язує питання про довіру. Резолюції осудження можуть прийматися у зв'язку з обговоренням депутатського запиту кабінету або прем'єр-міністрові. Але вони можуть бути винесені й у результаті обговорення основних напрямків діяльності Державної ради або окремих відомств. Постановка питання про довіру у зв'язку з обговоренням урядового законопроекту відповідає практиці парламентів країн континентальної Європи й відрізняється від практики Скандинавських країн, де відмови парламентів у схваленні законопроектів не зв'язуються з довірою уряду.

Парламентські кабінети далеко не завжди опираються на підтримку більшості в едускунте, вони нерідко ґрунтувалися на неміцних коаліціях, що приводило до урядової нестабільності.

Акт про право парламенту контролювати законність діяльності Державної ради й канцлера юстиції 1922 р. надає едускунте право залучати до юридичної відповідальності окремих міністрів перед Державним судом у порядку імпічменту. Мотивом залучення є анти законні дії. Це питання може поставити перед парламентом його конституційна комісія й омбудсман. У такому випадку державним обвинувачем виступає омбудсман. Попередньо він повинен зробити офіційне подання уряду по даному питанню й зобов'язаний заслухати пояснення відповідного міністра або Державної ради в цілому.

Державний суд діє відповідно до конституційного Акту про Державний суд 1922 р. Він створюється зі членів і голів Верховних і Верховного адміністративного судів, трьох найстарших членів надвірних (апеляційних) судів Фінляндії, а також одного із професорів юридичного факультету Хельсинкского університету.

В умовах надання парламенту можливості залучати Державну раду до політичної відповідальності й виносити резолюції осудження цій Раді або окремим міністрам значення юридичної відповідальності не так велику. Однак після війни Державним судом виносилися вироки прем'єр-міністрові й міністрові закордонних справ за порушення прав парламенту в рішенні питань війни й миру.

Парламенту Фінляндії належать і права використання інших форм контролю за Державною радою. Вони передбачені конституцією й Регламентом едускунти. До них ставляться загальні дебати, розгляд звітів уряду, обговорення й затвердження державного бюджету, депутатські запити, фінансовий контроль за виконанням бюджету й інших сторін фінансової діяльності Державної ради з боку фінансової комісії парламенту, його Відомства державних рахунків, контроль за законністю діяльності Державної ради з боку парламентського омбудсмана.

На відміну від Скандинавських країн Державна рада не виступає перед парламентом з викладом своєї програми після того, як сформований новий кабінет. Але до порядку денного парламенту на його пленарних засіданнях може включатися обговорення урядової політики, найчастіше це стосується її економічних і соціальних аспектів. Крім того, дебати можуть проводитися й по звіті уряду про його діяльності, що направляється парламенту щорічно.

Дуже детально розглядаються проекти державного бюджету й звіти про його виконання спеціальним відомством рахунків, у складі обраних парламентом контролерів, фінансовою комісією едускунти й на пленарних засіданнях парламенту.

Настільки ж ґрунтовно досліджуються пропозиції уряду про введення податків або їхній зміні й скасуванні. Податки встановлюються на основі законів. При цьому, якщо в питанні про доходи парламент вільний у рішенні питання, то витрати, установлені законом або спеціальною постановою парламенту, не можуть бути змінені. Ця деталь має значення для Фінляндії, оскільки бюджет не розглядається, як закон, і приймається по особливих процедурних правилах. Для зміни закону потрібне прийняття нового закону або зміна прийнятого раніше.

Депутатські запити мають дві форми: інтерпеляцію й просте питання, заданий в усному або письмовому виді. Їхнє значення по-різному. Так, просте питання вимагає лише відповіді відповідно в усному або письмовому виді. Метою питання є, як правило, одержання інформації. Після відповіді на просте питання ніяких дебатів не відбувається й ніяких рішень парламентом не приймається.