Сторінка
5

Формування ліберальних ідей у політологічній спадщині М.П. Драгоманова

План розвитку місцевого самоврядування, запропонований Драгомановим у його працях, інколи відрізнявся подробицями і акцентами. Автор не вважає предметом аналізу дві попередні його політичні програми: одноосібну, у "Громаді" 1877 р., та колектив­ну, від 1880 р., оскільки в них питанням місцевого самоврядування практично не приділено уваги. Але "Вільна Спілка" - досить ціліс­ний теоретичний нарис. За багатьма ознаками він не тільки відпо­відав своєму часові, але й випереджав ідеями суспільні запити на десятиріччя, а може й більше. Драгоманов усвідомлював огріхи та недоробки цього проекту: "Ми не мали і не маємо на увазі писати детальні проекти адміністративної і поліцейської реформи в Росії, -праця, яка вимагає більш спеціального вивчення і всебічного обго­ворення людьми кабінету і практики", - щиро зізнавався він [10,51]. Не варто забувати, що поява "Вільної Спілки" відноситься до часу, коли Драгоманов ще вірив у силу земсько-ліберальної інтелігенції Росії і багато узгоджених з її представниками положень цього твору є результатами драгомановських-поступок іншим учасникам проекту утворення нової організації. Це стосується, зокрема, одно­го з найбільш вразливих місць проекту - територіально-адміністра­тивного поділу майбутньої держави. На момент написання проек­ту найважливішим для Драгоманова було зрушити з мертвої точки український рух, зокрема, активізувати його ліберальні сили, спро­бувати порозумітися з всеросійською опозицією. Тому і на цей, без сумніву найкращий за своєю розробленістю проект, у якому най діяльніше взяв участь Драгоманов, варто дивитись на тлі історичних обставин його появи, з урахуванням впливів кола політиків і гро­мадських діячів, причетних до "Вільної Спілки".

Якими б не були слушними зауваження щодо рівня правової професійності проекту, варто зауважити й інші аспекти драгомановських напрацювань із проблем місцевого самоврядування. На­віть в умовах незалежної України окремі механізми та форми ді­яльності органів місцевого самоврядування, теоретично розроблені Драгомановим у 1884 р., ще не стали надбанням національної прак­тики, а залишаються предметом дискусій про можливі шляхи вті­лення ідей такого роду у життя. У той же час, в інших державах ці ідеї дали і продовжують давати позитивні результати.[21,413]

Не перебільшуючи, а тим більше не ідеалізуючи значення про­ектів розвитку місцевого самоврядування, автором або співавтором яких був Драгоманов, відзначимо: їх сильні сторони - очевидні. Слаб­ких також не бракує. Останнє зауваження стосується розв'язання питання про достатність чи недостатність політичної свободи та за­безпечення розвитку місцевого самоврядування з огляду на корінні національні інтереси українців, у контексті тієї загальної моделі фе­дералізму для майбуття народів Російської та Австро-Угорської ім­перій, яка і становить найбільш вагомий, а водночас сповнений су­перечностей теоретичний внесок Драгоманова у вітчизняну, російську та східноєвропейську політичну думку.

Розділ ІІ. М.П. Драгоманов як основоположник українського лібералізму.

2.1 Ідеї політичної свободи, природного права і народного суверенітету.

Наріжним каменем політико-правової концепції Драгоманова була ідея політичної свободи. Змінювались його погляди на роль і призначення державності, суттєво трансформувалися уявлення про політичні пріоритети українського і всеросійського руху у бороть­бі з існуючим політичним режимом. Але незмінною залишалась особиста відданість Драгоманова ідеалам політичної свободи, виз­нання на цінності прав людини і громадянина, його намагання примирити ідеали національної свободи і гуманізму в рамках гро­мадянського суспільства.

Проте Драгоманов не абсолютизував значення політичної сво­боди.Для нього вона була не ідеальним станом політичного сус­пільства, а найважливішою запорукою розвитку людини, нації та держави на демократичних і гуманних засадах. "Політична свобода сама по собі не може бути метою, а є тільки умовою для забезпе­чення життя і розвитку населення за посередництвом низки заходів соціально-економічного і культурного характеру, котрі не можуть бути прийняті самоврядним населенням на свою користь", від­значав він [10,79].

Лише за умови втілення засад політичної свободи можна було сподіватися на досягнення державної єдності, на подолання ста­ну відчуження громадян від політики, формування громадянсь­кої політичної культури. " Тільки ця політична свобода: всенарод­не, земське представництво, з контролем над діями виконавчої влади, з недоторканою свободою особистості, слова, зібрань, то­вариств, і може забезпечити яке-небудь узгодження діяльності уряду з національними інтересами та громадською думкою", - на­голошував Драгоманов [21,388].

Якщо стан політичної свободи і набував рис "ідеального", то хіба що у порівнянні з дійсними умовами Російської імперії, де не було ані громадянських, ані політичних свобод, як не було, утім, і громадян, а лише - піддані імператора. Врешті, тут сфера політики у власному сенсі була звужена до мінімуму, натомість здійснюва­лося адміністративно-бюрократичне регулювання всіх сфер суспіль­ного та економічного життя населення імперії. За таких обставин цінність здобуття політичної свободи була очевидною для Драгоманова. Для нього агітація за по­літичну свободу мала не тільки мобілізуюче на протицарську, антиімперську боротьбу значення. У досягненні політичної свободи він бачив чи не єдиний, а головне - найнадійніший і найкоротший шлях до звільнення рідного українського народу разом із іншими поневоленими імперією націями та народностями Російської дер­жави. Тому драгомановська переконаність у першочерговості пот­реби досягнення політичної свободи в Росії була наслідком його розуміння абсолютної цінності політичних прав для свого народу, який не мав ані національних, ані політичних свобод. "Забезпечен­ня особистих прав і громадського та місцевого самоврядування слу­гує кращою гарантією і прав національних, які, за сутністю, є ні­чим іншим, як права особисті; недоторканість певних особливостей осіб і забезпечення для цих осіб найбільш природних способів і шляхів розвитку до загальнолюдського ідеалу", - роз'яснював Дра­гоманов свою точку зору [21,389].