Сторінка
2

Вацлав Гавел – Президент Чеської Республіки

В 1951 р. Вацлав вчиться на лаборанта-хіміка, почав працювати, в цей же час він займається у вечірній гімназії.

Закінчивши в 1954 р. гімназію, він здає екзамени в Академію кіно та музичного мистецтва, але, нажаль, невдало. Тому вступає до Чеського вищого технічного училища за спеціальністю економіка транспорту. А вже в 1955 р. дебютував як критик в літературному журналі “Кветен”, а в 1956 р. вперше виступив з доповіддю на зборах письменників-початківців, яка до глибини душі вразила слухачів сміливими та лаконічними висловами про свободу творчості, що розцінювалось на той час як виклик тогочасному режимові.

В 1957 р. В.Гавел намагався перейти до іншого вузу, але йому вдалось тільки заочно закінчити театральний факультет Художньої академії (певний час він працював техніком в празькому авторському театрі “На Забрадлі”, в якому ставили декілька п’єс за його співавторством).

Свою театральну діяльність Гавел не облишив навіть під час військової служби сапером в Чеське-Будеєвиці, де організував театральний колектив і разом з Карелом Бриндою написав дуже політизовану п’єсу “Життя попереду”, яка була присвячена аспектам військової честі.

Успішною й надзвичайно актуальною була перша власна п’єса В.Гавела “Садове празднество” – це була комедія, яка висміювала комуністичний стиль спілкування (сказавши багато, не сказати нічого), загрозу відчуження людини від самої себе. Цей твір мав шалений успіх і за межами Чехословаччини.

Отже, свої прогресивні політичні погляди Вацлав Гавел унаслідував від батька та дідуся і спочатку виражав їх в літературній формі, доносячи до читачів безперспективність ілюзорного сприйняття дійсності. Попереду був довгий й складний шлях боротьби за свої переконання та кращу долю свого народу.

ІІ. Політична кар’єра Вацлава Гавела – тернистий шлях до вершини

1. Початок політичної діяльності

В політику Вацлав Гавел активно включився з 1965 р., саме тоді він став членом редакції літературно-художнього журналу “Тварж” (“Обличчя”), який вирізнявся демократичною спрямованістю, за що й був заборонений комуністичною владою. Гавел організував тоді збір підписів на захист та підтримку журналу. В цей же час він написав успішну п’єсу “Повідомлення” та організував “Коло незалежних письменників” - об’єднання письменників, які не були членами комуністичної партії.

Вацлав Гавел відкрито виражав свої антикомуністичні настрої і в своїх творах, і під час виступів на з’їздах письменників. В 1966 р. вийшла його книжка “Протоколи”, куди ввійшли популярні “Свято в саду”, “Повідомлення”, “Про діалектичну метафізику”, “Анатомія гега”. Ця книга викликала шалений резонанс в суспільстві. Гавела вже знали як “скандального” автора, ще в 1965 р. Головне управління нагляду за пресою заборонило журналу “Обличчя” друкувати його вірш “Вперед”, вступну статтю до каталогу виставки Адольфа Гоффмейстера (в ній була згадка про судові процеси 50-х років), а в березні 1966 р. теж управління рекомендувало виключити з словацького студентського журналу інтерв’ю з Гавелом про його діяльність в “Активі молодих” Союзу чехословацьких письменників. Тобто було ясно, що влада вже пильно стежила за діяльністю Вацлава Гавела і за слушної нагоди була готова відреагувати відповідно. Але страх за себе не міг зупинити розвитку ні творчого, ні політичного потенціалу майбутнього лідера.

“В 1967-м на IV съезде Союза чехословацких писателей Гавел в очередной раз охладил всеобщий пыл, задав прямой вопрос: “Что в дальнейшем будет для нас главным – фасад или то, что за ним в действительности находится?”[2]

Несподіване вторгнення до Праги військ країн-учасниць Варшавського договору в серпні 1968 р. спричинило надзвичайну активізацію демократичних сил Чехословаччини, які були готові протистояти комуністичній верхівці в боротьбі за свої права та достойний рівень соціального й політичного життя. Цей реформаторський рух увійшов в історію як “Празька весна”, яка, незважаючи на придушення, мала величезне значення для подальшого формування засад чехословацького державотворення.

Під час подій Празької весни Вацлав Гавел брав участь в численних акціях протесту, учасники яких намагались зберегти хоч деякі демократичні перетворення в країні. Гавел став членом ЦК Союзу письменників, працював на місцевому радіо в місті Ліберец, очолив редколегію оновленого журналу “Обличчя”. В 1969 р. Гавела, як і більшість учасників демократичного руху, звинуватили в діях проти республіки.

На думку Гавела, основною причиною поразки Празької революції у Чехословаччині була відсутність єдності між лідерами та народними масами: “ . они (лідери “Празької весни” – прим.авт.) симпатизировали этому общественному подъему и одновременно боялись его, опирались на него и одновременно хотели его затормозить. Им хотелось открыть окна, но они боялись свежего воздуха, им хотелось реформ, но лишь в рамках своих представлений… Так что они, скорее, просто семенили вслед за событиями, а не направляли их”.[3]

В 70-ті роки Вацлав Гавел деякий час працював підсобним робітником на пивоварному заводі, що давало змогу сім’ї вижити. Згодом його літературний талан був помічений та відзначений рядом західноєвропейських премій, що підштовхнуло його стати незалежним літератором, тим більше він не міг примусити себе мовчати про проблеми своєї країни.

В цей час Гавел працює над п’єсою “Змовники”, в якій намагається відобразити свій погляд на стан справ в Чехословаччині. В 1974 р. п’єса була поставлена в Західній Німеччині (цікавим фактом є те, що на батьківщині автора її змогли побачити тільки в 1992 р.).

8 квітня 1975 р. Вацлав Гавел у своєму відкритому листі звертається до генерального секретаря Чехословаччини Густава Гусака, акцентуючи увагу на хибності та згубності для суспільства шляху “нормалізації”, яким пішла комуністична влада, ліквідуючи будь-які прояви демократії та наслідки Празької весни. “Порядок, унижающий человеческое достоинство, ведет не к общественному или, скажем, экономическому подъему, но совсем наоборот: он порождает апатию и приспособленчество”[4]. Завдяки такому сміливому кроку Вацлав Гавел домігся того, що тема подальшої долі Чехословаччини привернула увагу всього світового співтовариства.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Інші реферати на тему «Політологія»: