Сторінка
4

Хто стане третім Президентом України? Про ідеологічні метаморфози наступних президентських виборів

Жодна з політичних партій, за винятком хіба що КПУ, СПУ і Руху, пройти чотиривідсотковий бар’єр самотужки знову ж таки практично не спроможеться. Навіть інформаційно і ресурсно сильна СДПУ(о). Отже, знову – домовленості, узгодженості, блокування .

Гіпотетично може скластися такий блок: КПУ + СПУ + (?) блок Юлії Тимошенко + (?) Рух. Практично це блок опозиційних сил, де кожна політична сила має ще й власну, специфічну мету, завдання. У всіх цих політичних сил, їх лідерів, до того ж, надто великі амбіції. Отже такий блок, найвірогідніше, може скластися у другому турі голосування. Інших реальних блоків поки що не проглядається. Якщо мати на увазі, що телевізійний простір сучасної України контролюється, головним чином, трьома політичними силами ("Трудова Україна", СДПУ(о) і "Регіони України"), то цілком логічно припускати, що і виборчі блоки, природно, можуть формуватися навколо і з благословення цих сил. А їхні ідейні уподобання добре відомі. Тобто, очікувати від телевізійних мас-медіа чіткішої національно-демократичної орієнтації аж ніяк не доводиться.

Попри всі ці досить песимістичні висновки об’єктивно все ж напрошується один, що, безумовно, має право бути врахованим.

Потреба у владі, Президенті, який би повністю презентував інтереси нації, українського народу, сьогодні постала найгостріше. І чим ближче буде до виборів, тим більш вона даватиметься взнаки.

Жодна з ідеологій, яку презентують наявні в Україні політичні сили – партії, об’єднання, блоки у їх нинішньому сенсі – не відповідає корінним інтересам національного державного розвою. Комуністи, соціалісти, ліберали, соціал- та націонал-демократи, християнські демократи та інші мають повне право на існування, але можуть реально брати участь не стільки у стратегії, скільки в розробці та реалізації тактики розбудови національної держави. На право запропонувати стратегію подальшої розбудови українського суспільства їм надто бракує політичної сили, популярності та народної підтримки.

Ще більшою помилкою може стати приведення до влади Президента силою такого ж ситуаційного, організаційно і ресурсно забезпеченого блоку, які ми мали на минулих президентських та й парламентських виборах.

Надія на майже одне, єдине, чого впродовж дванадцяти минулих років так і не вдалося утворити і утвердити – на потужний національно-демократичний, правоцентристського спрямування політичний блок, сформований на основі українського національного консерватизму. З-поміж усіх ідеологій, ідеологічних типів – лібералізм, комунізм, соціалізм, анархізм – лише він найповніше відповідає українському національному розвою, бо заснований на національних духовних цінностях, патріотизмі і національній культурі, на традиційній християнській релігії і суперетнічній єдності. А головне – на свідомому виборі народом своєї долі. Нам видається, що у такому виборі є сенс.

Література:

www.politik.org.ua