Сторінка
1
У світовій і вітчизняній теорії на практиці одним із поширюваних засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація, Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включити до плану санації. Низку великих проектів щодо реструктуризації підприємств та галузей було реалізовано на загальнодержавному рівні під безпосереднім керівництвом КМ України.
Міністерство економіки України затвердило методичні рекомендації щодо здійснення реструктуризації державних підприємств. Велику роботу в напрямку методичного забезпечення процесів реструктуризації суб’єктів господарювання виконує Фонд державного майна України.
Реструктуризація суб’єктів господарювання – це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.
Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду юридичної особи, а також у зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу.
У світовій практиці розрізняють такі форми реструктуризації.
1) реструктуризація виробництва;
2) реструктуризація активів;
3) фінансова реструктуризація;
4) корпоративна реструктуризація.
Реструктуризація виробництва передбачає, внесення змін до організаційної та у виробничо-господарської сфери підприємства з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспроможності. Ідеться про такі заходи:
- зміна керівництва підприємства;
- упровадження нових, прогресивних форм та методів управління;
- поліпшення якості продукції;
- підвищення ефективності маркетингу;
- зменшення витрат на виробництво.
Світовий досвід свідчить про те, що найскладнішим видом ре6структуризації є корпоративна реструктуризація.
У межах такої реструктуризації виконують:
- часткову або повну приватизацію:
- поділ великих підприємств на частини;
- виокремлення з великих підприємств тих чи інших підрозділів;
- приєднання до інших чи злиття з іншими, потужнішими підприємствами.
Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення) суб’єктів господарювання має відбуватися з додержанням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника.
Якщо прийнято рішення про реорганізацію, потрібно розробити план реорганізаційних заходів, який має містити:
а) економічне обґрунтування необхідності проведення реструктуризації;
в) витрати на здійснення реструктуризації та джерела їх фінансування;
г) конкретні заходи, спрямовані на реалізацію плану;
д) оцінювання ефективності проекту реструктуризації.
За формувальними ознаками розглядають три види реорганізації:
1) спрямовану на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання);
2) спрямовану на подрібнення підприємства (поділ, виділення);
3) без змін розмірів підприємства.
У разі реорганізації підприємства слід враховувати такі законодавчі передумови та вимоги:
- порядок державної реструктуризації (перереєстрації) та ліквідації суб’єктів господарювання);
- вимоги антимонопольного законодавства;
- вимоги щодо захисту інтересі кредиторів підприємства, його власників персоналу;
- порядок емісії акцій;
- можливі екологічні, демографічні та інші наслідки локального масштабу.
У результаті реорганізації підприємства постає потреба скасувати державну реєстрацію одних суб’єктів господарювання і зареєструвати інших.
Перереєстрацію суб’єктів потрібно в тому разі, якщо його реорганізація спричинюються до змін:
- організаційно-правової форми;
- форми власності;
- назви юридичної особи.
Антимонопольним законодавством України передбачено, що в окремих випадках, аби запобігти монополізації ринків, така санаційна реорганізація, як злиття, можлива лише тоді, коли на це є згода Антимонопольного комітету України. В Україні монопольним вважається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%.є
До основних мотивів, які можуть спонукати санатора до реорганізації поглинанням, приєднанням чи злиттям з підприємством, що перебуває у фінансовій кризі, можна віднести такі:
1. Ефект синергізму. Синергізм – це умова, за якої загальний результат є більшим від суми часток. Коли йдеться про реорганізацію, спрямовану на використання ефекту синергізму вартість підприємства в її результаті перевищує сумарну вартість окремих підприємств до реорганізації.
Ефект синергізму виникає завдяки дії таких чинників:
а) економія на витратах, яка виявляється зі зростанням масштабів виробництва;
б) економія фінансових ресурсів;
в) збільшення влади на ринку.
2. Прагнення заволодіти ліцензіями, патентами, ноу-хау, які є в розпорядженні підприємства, що перебуває в кризі.
3. Отримання надійного постачальника. Факторів виробництва.
4. Податкова фірма може придбати компанію, яка має від’ємний об’єкт оподаткування, і таким чином отримати економію на податкових платежах.
5. Придбання активів за ціною, нижчою за їх вартість, заміщення, передача технологічних і управлінських знань та навичок.
6. Диверсифікація активів та діяльності з метою зменшення ризиків.
7. Попередження захолп6ння компанії великими корпоративними “хижаками” та збереження контролю над підприємством.
В антимонопольних законодавствах більшості країн розрізняють горизонтальне злиття (приєднання, поглинання) та вертикальне.
Горизонтальне злиття – це об’єднання двох фірм, які виробляють одинаків тип товару чи надають одинакові послуги.
Вертикальне злиття – це злиття одного підприємства з його постачальником сировини чи споживачем продукції.
Законодавчий контроль спрямований здебільшого на горизонтальні злиття, оскільки в їх результаті підприємства дістають змогу перешкодити доступу до ринку своїх конкурентів, установлювати дискримінаційні ціни, створювати дефіцит певного товару, що призводить до послаблення конкуренції. Вертикальні злиття істотно не впливають на рівень конкуренції.
Завантажити реферат1 2