Сторінка
5

Будова електронних оболонок атомів елементів перших трьох періодів

Планктон і риба також легко поглинають з морської води ар­сен, меркурій, плюмбум, кадмій і при необережному використан­ні можуть бути джерелом забруд­нення харчових продуктів.

У наш час обсяг відходів життєдіяльності людини досить значний і з кожним роком зрос­тає. Основну масу твердих від­ходів закопують у котловани, що утворені внаслідок добуван­ня вапняку, глини, піску або гра­вію. Велика частина відходів переробляється на мул стічних вод і міський компост, які по­тім застосовуються як ґрунтові добрива.

Технологія переробки стічних вод на добрива за певної еконо­мічної вигоди приховує в собі небезпеку забруднення ґрунтів насамперед купрумом, ферумом, манганом і, що особливо небез­печно, цинком, плюмбумом і меркурієм. Вміст цинку в стіч­ному мулі може бути в 300 разів більший, а купруму і бору — в 100 разів більший, ніж у при­родних ґрунтах. Названі метали важко вилучаються з ґрунту і впливають на хімічний склад урожаїв протягом багатьох ро­ків, хоч не всі вони однаково поглинаються рослинами. Най­більше рослини накопичують бор, плюмбум, кадмій та мер­курій, незначною мірою — цинк і купрум.

Хімічні добрива, особливо фосфорні, можуть виступати джерелом токсичних металів, якщо їх вміст у добривах під­вищений. Звичайна пшениця легко вбирає у свої зерна кад­мій, якщо вміст останнього у ґрунті значний.

Сільськогосподарські хіміка­ти — фунгіциди, інсектициди і гербіциди — мають у своєму складі мідь, меркурій, арсен, плюмбум. їх використовують для обробки овочів і фруктів, звідки вони можуть потрапити до їжі або напоїв (соків, вина), а після вживання — до організ­му. Підвищений вміст арсену у м'ясі тварин може спричинити препарат ортоарсенатної кисло­ти, який використовують як сти­мулятор приросту маси тварин.

Потрапляє арсен до рослин і організму людини тому, що за своїми хімічними і кристалогра­фічними особливостями він подібний до фосфору і заміняє його в природних сполуках.

На превеликий жаль, упро­довж останніх століть людина виявилася невдячною природі і, спокусившись благами цивіліза­ції, нещадно експлуатувала і за­бруднювала її. Зокрема, це сто­сується й води, куди викидало­ся все — від побутового сміття до відходів металів. Брудна вода може спричинити серйозні ін­фекційні захворювання — ди-' зентерію, черевний тиф, холеру тощо, а також смертельні отру­єння людей після вживання риби з підвищеним вмістом ток­сичних елементів.

ЦІКАВО ПРО ВІДОМЕ

В Україні така небезпека іс­нує поблизу міст, де розвинуті хімічна, електрохімічна, мета­лургійна, радіотехнічна, гальва­нічна промисловість, а поряд є річки або моря. Це — Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Одеса, Севастополь, Хмельницький, Вінниця і деякі інші.

Вихідна харчова сировина в більшості випадків потребує тех­нологічної обробки. Якщо про­цеси миття і очищення від час­тинок землі відбуваються неякісно або сировина контактує з металами протягом значного часу, то цим самим створюють­ся умови для її забруднення ме­талами. До готового продукту метал може переходити з тари, якщо в хімічному відношенні вона нестійка до того продукту, який у ній зберігається. Таким чином, як обладнання, так і тара може бути джерелом хімічного забруднення.

Відомий випадок отруєння дітей дитячого садка домашнім м'яким сиром, який зберігався в оцинкованому відрі. Сироват­ка сиру з великим вмістом мо­лочної кислоти прореагувала з цинком, внаслідок чого утвори­лася токсична сполука цинку, яка забруднила продукт, що й призвело до нещасного випад­ку. Стародавні римляни полюб­ляли вживати добре вино, яке зберігалося у полив'яних глеках. Оскільки до складу поливи (гла­зурі) входив оксид плюмбуму, то останній легко переходив до вина у вигляді розчинних комплексів. Вживання такого вина спричиняло хронічні отруєння плюмбумом. Медики вважають, що чудернацькі вчинки римсь­ких імператорів були наслідком їхнього хворобливого стану від отруєння цим металом. В Юго­славії траплялися випадки отру­єння людей плюмбумом з мас­лин, які зберігалися у свинце­вому посуді.

У сучасному побуті деколи використовують луджений по­суд — це мідний посуд, покри­тий тонким шаром олова. Оскільки олово має домішку свин­цю, то він разом з міддю легко переходить до їжі, якщо вона має хоч невеликий вміст орга­нічних кислот — яблучної, оц­тової, молочної і деяких інших. Зрозуміло, що варити борщ (а він має домішки органічних кис­лот) в лудженому посуді є спра­вою досить ризикованою.

Метали можуть потрапити до харчових продуктів також з полив'яного і емальованого посу­ду. Глиняний посуд лише тоді майже не забруднює харчові продукти, якщо він поливаний твердим, рівним і міцним ша­ром покриття. Металевий посуд, покритий яскраво-жовтими або червоними емалями, може бути джерелом появи в продуктах плюмбуму й кадмію, бо ці спо­луки металів є компонентами не­органічних пігментів.

Плюмбум і кадмій можуть потрапляти до харчових продук­тів з візерунків скляного посу­ду, паперових і поліетиленових обгорток і етикеток. Особливо небезпечні ті, що містять яскраві кольорові барви, до складу яких входять неорганічні фарби з вмістом плюмбуму і кадмію. Ві­домий факт, коли гумова жуйка була в привабливій обгортці, що містила 88 мг/кг плюмбуму. Тут і варто замислитись, чи настіль­ки вже необхідні Україні зару­біжні харчові продукти.

Пластмасові упаковки вияви­лись непоганими у використан­ні. Під час перевірки було ви­явлено, що з їх поверхні метали переходять до продуктів у ма­лих кількостях.

Харчові продукти можуть забруднюватися металами не лише через друкарські фарби, а й через харчові барвники. В ба­гатьох країнах світу такі барвники було вилучено з ужитку і за­боронено через підвищений вміст арсену, кадмію, хрому і плюмбуму.

Джерелом шкідливих елемен­тів на практиці може бути ме­талева тара або упаковка, в якій зберігають готові продук­ти. Консервні банки, виготовлені із залізної жерсті і луджені оловом, широко використову­ються для зберігання м'ясних, рибних і молочних продуктів. Надійність щодо відсутності за­бруднення може бути гаранто­вана в цьому випадку лише тоді, коли продукти містять малі кіль­кості органічних кислот, нітра­тів, окисників чи відновників, а температура зберігання досить низька. Захисником стінок металевих банок від дії агресив­них домішок їжі слугує харчо­вий лак, хоч є дані про те, що сам харчовий лак може бутив джерелом плюмбуму і спричинити забруднення.

Якщо зазначені умови пору­шено, то метал консервних ба­нок або тари може реагувати з продуктом. Така взаємодія час­тіше має характер електрохіміч­ної корозії: більш активний ме­тал слугує анодом у гальваніч­ній парі двох металів, а менш активний метал — катодом. Як приклад розглянемо корозію за­лізної жерсті, покритої оловом. Якщо захисне покриття поруше­не (удар, подряпина, агресивна дія хімічної домішки), то два метали тари — залізо і олово — вступлять у контакт з харчовим продуктом. У кислому середо­вищі одночасно ідуть процеси: