Сторінка
5

Удосконалення системи освіти в міжвоєнний період

Важливу роль В. Сухомлинський відводить естетично­му вихованню підростаючого покоління, вихованню кра­сою. Він пропонує використовувати красу природи, красу слова, музики і живопису. Педагог має не тільки навчи­ти дитину знати і розуміти мистецтво, а й сформувати в неї потребу милуватися природою і творами мистецтва, навчити творити прекрасне, насолоджуватися прекрасним, створеним власними руками.

Значної уваги у своїй практичній діяльності і в теоре­тичних пошуках В. Сухомлинський надавав проблемі ди­тячого колективу. Новаторським можна вважати його по­ложення про гармонію суспільних та індивідуальних по­треб у структурі особистості. Якщо в радянській педаго­гіці йшлося про підпорядкування особистих інтересів колективним, суспільним інтересам, то він вніс уточнен­ня у це формулювання: не підпорядкування, а гармонія ін­тересів.

В. Сухомлинський вважав, що професія вчителя є особ­ливою, близькою до науково-дослідної. Педагог має ана­лізувати факти, передбачати наслідки виховного впливу, інакше він перетвориться на ремісника.

Хороший педагог, на його думку, по-перше, повинен любити дітей, відчувати радість від спілкування з ними; по-друге, має добре знати свій предмет; по-третє, добре знати педагогіку і психологію; по-четверте, досконало во­лодіти методикою викладання навчального предмета.

Література

1. Мешко О. І., Янкович О. І., Мешко Г. М. Історія української школи і педа­гогіки — Тернопіль, 1999

2. Русова С. Мої спомини — К , 1998

3. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям Вибр твори: У 5 ти т. — К , 1976 — Т 3 — С 9—283