Сторінка
2

Методи обліків та оцінка стійкості зерна колосових культур до комірних шкідників

Принцип рентгеноскопічного методу полягає в утворенні порожнин у разі живлення вмістом зернівки. Якщо відібраний зразок зерна просвітити рентгенівськими променями відповідної енергії, то на рентгенівській плівці проектуються темні плями в тих місцях, де є порожнина. Окрім того, фіксується навіть стадія розвитку комах.

Відомий і акустичний метод. Прилад для акустичного виявлення шкідників розроблено в Акустичному інституті АН СРСР. Чутливість приладу — 1 личинка комірного довгоносика в 100 г зерна.

Стійкість зерна колосових культур. Нині надзвичайно важливе значення має виведення стійких сортів, зерно яких обмежує розвиток і розмноження шкідників. При цьому першочерговим завданням вирішення цієї проблеми є наявність єдиних методик оцінки зерна на стійкість проти шкідників.

Стійкість зернових культур щодо комірних шкідників — це здатність протистояти пошкодженням і обмежувати їхнє розмноження. Стійкість можна використовувати як основний метод контролю комірних шкідників, а також у поєднанні з іншими методами.

Рівень стійкості зерна проти комірних шкідників визначають поєднанням багатьох чинників. Встановлено, що стійкість зерна рису, ячменю, вівса й сорго проти комірних шкідників забезпечують склоподібність, твердозерність і наявність покривних плівок. Рисовий довгоносик під час відкладання яєць надає перевагу великим зернівкам пшениці з гладенькою поверхнею. Отож, механічні пошкодження зернівок під час збирання врожаю, очищення та інших операцій сприяють пошкодженню зерна комірними шкідниками.

Вивчення впливу вуглеводів на розвиток рисового довгоносика свідчить про те, що штучне поживне середовище із вмістом 72% зернового крохмалю забезпечувало нормальний розвиток імаго, а вуглеводи діяли на рисового довгоносика як репеленти. Аналізи біохімічного складу зерна сортів склоподібної озимої пшениці, стійких проти рисового довгоносика й великого борошняного хрущака, вирізнялися високим вмістом інгібіторів альфа-амілази.

Оскільки стійкість зерна проти комірних шкідників є основою біологічного комплексу захисних заходів — до того ж, вона технологічно найпростіша, екологічно безпечна та економічно вигідна, — селекція на цю ознаку має бути невід’ємною вимогою до нових сортів. Під час створення чи інтродукції рекомендованих до районування сортів серед вимог до господарсько цінних ознак сорту має бути й вимога щодо високої стійкості проти комірних шкідників.

Для цього слід інтенсивно шукати джерела стійкості серед місцевих сортів, а також вивчати морфологічні й біологічні основи стійкості, для чого потрібні передусім єдині уніфіковані методи оцінки зерна на стійкість.

Отже, мета нашої роботи — розробити методику оцінювання рівня стійкості зерна різних сортів і селекційного матеріалу проти основних комірних шкідників.

Оцінка стійкості зерна різних сортів колосових культур. Найдоступнішим під час оцінювання зерна пшениці та інших злаків на стійкість проти комірних шкідників є метод підсаджування комах у лабораторних умовах.

Для таких дослідів потрібне спеціальне розведення комах у клімокамерах. Для дослідів комах відбирають і підсаджують на дослідні сортозразки. Досліди з кожним видом комах закладають в окремій клімокамері, де підтримують потрібну для кожного виду оптимальну температуру. Вологість зерна піддослідних сортозразків має бути однакова — 12–13%. Перед закладанням дослідів роблять наважки зерна залежно від мети — 0,2, 0,5 чи 1 кг — і засипають у скляні банки (0,5 чи 1,0 літр) або поліетиленові (0,2 л) стаканчики.

Стійкість зерна оцінюють за такою методикою. Роблять наважки зерна по 200 г у шести повторностях і розміщують їх у клімокамері в спеціальні касети, що мають два жолобки. В один із них (менший) насипають зерно, заселене певним видом імаго комірних шкідників, у другий ставлять стаканчики чи скляні (0,2 л) банки із дослідним зерном. Через п’ять днів частину стаканчиків (по три з кожного сортозразка зерна) просівають і підраховують кількість жуків у кожному. У такий спосіб встановлюють антиксенотичну дію зерна. Іншу частину стаканчиків або скляних банок (по три з кожного сортозразка) закривають капроновими кришками з отворами, зробленими шилом, або капроновою сіткою і ставлять у клімокамеру. Через 35–40 днів, після появи імаго нової генерації, проби зерна аналізують. Підраховують кількість жуків, просіваючи зерно через сита, а по 50–100 зернівок чи 15 г із кожного зразка аналізують на вміст у них личинок, лялечок чи жуків комірного та рисового довгоносиків за методиками, наведеними вище.

Антибіотичну дію зернівок можна вивчити методом підсаджування на наважку 500 г зерна однакової кількості жуків (по п’ять пар), які ставлять на 45–60 днів для розведення. Після цього імаго відсівають, підраховують їхню чисельність і визначають середню масу. Із 50 чи 100 г зерна (попередньо зваженого) набирають по 100 зернівок, розбивають і визначають їхню заселеність: наявність всередині личинок, лялечок та імаго. За показниками заселеності зернівок і середньою масою імаго, інтенсивністю розвитку (співвідношення імаго, лялечок і личинок) визначають рівень стійкості зерна проти комірних шкідників.