Сторінка
3

Бюджетний дефіцит у макроекономічній стабілізації

* Дані за перший квартал 2001 року.

Для економічного зростання України у 2002 році передбачається вжити таких заходів, як збільшення витрат на освіту до 1,3% ВВП, реалізація прог­рам будівництва житла, військова реформа, посилення інформаційної безпеки через впровадження супутникового мовлення, зменшення витрат на державне управління, ліквідація необґрунтованих пільг в оподаткуванні, централізація амортизаційних відрахувань, що дає змогу залишити в розпорядженні під­приємств 1,9 млрд. грн., суворе дотримання бюджетної платіжної дисципліни (концентрація бюджетних коштів у казначействі).

Останні два роки в Україні спостерігається економічне пожвавлення. ВВП за січень — вересень 2001 року зріс на 6%. Ці та інші показники виступають гарантією зменшення дефіциту державного бюджету. При зваженому підході дефіцит може стимулювати суспільне виробництво І в кінцевому підсумку до­помогти економіці будь-якої країни вийти з кризи. Ігнорування об'єктивних економічних законів призведе до непосильного тягаря у вигляді величезного державного боргу, що лягає на плечі народу. Але для економіки перехідного періоду явище бюджетного дефіциту особливо небажане.

БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС ТА БЮДЖЕТНИЙ КАЛЕНДАР

Відомо, що в ринкових умовах бюджет є основним інструментом держав­ного регулювання всіх соціально-економічних процесів у країні. Тому голов­не питання, яке стоїть сьогодні перед нашим суспільством, це засади ведення фінансового господарства держави, її бюджетний устрій та бюджетний процес.

Нині в Україні існує ціла низка бюджетних проблем, без розв'язання яких неможливо говорити про фінансову стабілізацію, тому бюджетна рефор­ма назріла вже давно. Майже десять років зберігається стара бюджетна систе­ма і радянська система бюджетного фінансування, коли витратний підхід до формування бюджету не свідчить про його цінність і реальну продуктивність. У бюджетній сфері загострилися суперечності щодо перерозподілу бюджетних ресурсів та повноважень між центральною, регіональною і місцевою владою, які часом переростають у відкриті конфлікти. Неодноразовими стали факти, коли бюджетні конфлікти почали розв'язувати з допомогою судової влади. Практика судового розгляду цих конфліктів засвідчила, що без докорінної зміни бюджетного законодавства та бюджетної реформи такі конфлікти мати­муть місце й надалі.

На шляху розвитку сфери державних фінансів поштовх до проведення бюджетної реформи дали Конституція України, ЗУ "Про місцеве самовряду­вання в Україні", нова класифікація доходів та видатків бюджету, створення Державного казначейства тощо.

Протягом 1999—2001 років Бюджетний комітет Верховної Ради України проводив Інтенсивну роботу щодо розробки й ухвалення Бюджетного кодексу України, який замінив чинне бюджетне законодавство і, на думку його авторів, повинен забезпечити проведення бюджетної реформи, реформи міжбюджетних взаємовідносин, а також запровадити прозорий бюджетний процес.

Як переконує закордонний досвід, бюджетна реформа І реформа міжбюджетних взаємовідносин є надзвичайно складним і досить тривалим процесом Тому для її проведення необхідна серйозна підготовка як у теоретичному, так І в практичному плані. Вітчизняні вчені-дослідники, зокрема С.Буковинський, О. Василик, І. Мітюков, В. Опарін, К. Павлюк, В. Федосов та ін., приділяють велику увагу проблемам дослідження й удосконалення бюджетного процесу, вибору бюджетних пріоритетів.

Крім того, бюджетна реформа і реформа міжбюджетних взаємовідносин не

можуть здійснюватися за якимось особливим "українським" сценарієм без урахування закордонного досвіду, вони мають провадитися за умови зміни всього правового поля, яке визначає систему державного управління в Україні. Сьогодні у світовій науковій і законодавчій літературі немає одностайного, чіткого визначення бюджетного процесу та його етапів. Немає єдиної думки й щодо понятійного апарату і кількості етапів бюджетного процесу.

Бюджетні етапи (стадії) складаються з послідовних, взаємозалежних дій органів влади з питань розробки й використання розпису доходів і витрат держа­ви. Розрізняють великі й дрібні етапи. Великих, як правило, виділяють чотири: планування, затвердження, виконання, висновки. Дехто з авторів (Л. Дробозі-на, М. Родіонова) наводить іншу четвірку, виділяючи розгляд. У закордонній фі­нансовій літературі (наприклад, у книзі Ш. Бланкарта "Державні фінанси в умовах демократії") вказуються ще й контроль та аналіз. Але вирізнення їх у самостійні етапи, на нашу думку, не виправдане. Щоправда, розгляд проекту бюджету в законодавчому органі відбирає у депутатів більше часу і сил, ніж сам акт затвердження. Ось чому проходження проекту бюджету через парламент у більшості країн прийнято іменувати етапом затвердження.

Контроль відбувається на всіх вищезазначених нами стадіях. При скла­данні проекту бюджету перевіряється відповідність поданих розрахунків. На етапі затвердження бюджетні комісії парламенту висилають своїх пред­ставників у галузеві відомства для перевірки обґрунтованості заявок. Під час виконання затвердженого бюджету проводять як попередній, так і по­точний контроль. На останньому етапі особливо важливе значення має парламентський контроль.

Немає також окремого етапу бюджетного аналізу. Аналіз здійснюється постійно і при потребі використовується в управлінні бюджетним процесом.

У Бюджетному кодексі України (гл. 4 "Бюджетний процес та його учас­ники") законодавче закріплено 4 великі стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів бюджетів;

2) розгляд та прийняття Закону про Державний бюджет України і рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін і доповнень до Закону про Державний бюджет України і рішень про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішен­ня щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Зазначені чотири стадії бюджетного процесу за своїм змістом і діями взаємно обумовлені й пов'язані, відтак можна говорити про безперервну бюджетну процедуру. На етапі виконання затвердженого бюджету уряд І

його бюджетне відомство безперервно управляють доходами і витратами й усе нове та цінне, що підказує практика, використовують, а старе й неефек­тивне відкидають.

Слід зазначити, що порядок бюджетного процесу, послідовність його етапів не просто встановлюються законодавчими актами, а більшою мірою визначаються логічною й історичною природою самого процесу. Ніякий вчений, практик не може встановити іншого порядку, іншої послідовності. Завдання полягає у пізнанні природи бюджетного процесу, в правильному осмисленні порядку і послідовності дій щодо цього процесу.