Сторінка
3

Міфи і реалії зернового ринку

4. Наявність високої конкуренції на зерновому ринку підтверджується й тим, що трейдери беруть на себе всі витрати, пов’язані з експортним оформленням зерна, перевезенням, отриманням потрібних сертифікатів, митними процедурами тощо. При цьому вони мають надію колись компенсувати збитки за рахунок повернення ПДВ, перспективи чого досі не очевидні. До речі, багато середніх і невеликих експортних компаній не витримали такої “надприбуткової” експортної діяльності й відійшли від цього бізнесу.

Наведемо як приклад ячмінь — культуру, яку найстабільніше експортують з України. Порівняємо закупівельні ціни на умовах СРТ-порт за валютними контрактами із закупівельними цінами на умовах EXW, також переведеними для порівняння за офіційним курсом у долари.

Отже, бачимо, що вже з 2003 р. ціни на елеваторах і в портах приблизно зрівнялися, а в окремі проміжки часу на елеваторах у гривнях закуповували дорожче, ніж у портах за валютними контрактами (з урахуванням офіційного курсу), про що і йшлося в п.4.

Варто звернути увагу й на те, як співвідноситься рівень експортних цін в Україні з цінами на світовому ринку — мовляв, чи не продаємо задешево.

Треба констатувати факт: щастя у вищих експортних цінах шукати важко. Останні півроку ціни на ячмінь в Україні взагалі порівнянні зі світовими. До цього було сезонне падіння після збирання чергового врожаю, яке інші країни-експортери певною мірою перечекали. Однак ціна такого вичікування є високою: наприклад, у 2004/2005 МР в ЄС було викуплено у виробників 13 млн т інтервенційного зерна.

Отже, висновок досить простий: наші експортні ціни на фуражний ячмінь уже майже досягли світового рівня. Максимум, що можна зробити в таких умовах — це не допускати різких сезонних післязбиральних коливань відносно світових цін.

Міф ІV. Ціни на зерно в Україні занижені

А тепер поговоримо про продовольчу пшеницю. Так, станом на 8 квітня ціни на м’яку продовольчу пшеницю (приблизний аналог української пшениці 3 кл.) в світі дорівнювали, USD/т:

Водночас в Україні пшениця коштувала 650 грн/т, або 128,7 USD/т, на умовах EXW. Дуже й дуже непогано, якщо порівнювати із цінами світового ринку!

Треба розуміти, що, маючи експортний надлишок зерна близько 10 млн т щорічно, Україна не зможе вийти за межі рівня світових цін, тим самим блокуючи експорт і створюючи перенасичення внутрішнього ринку.

Тут можливі два варіанти:

1. Переносити дотування (якщо воно потрібне) з режиму підтримки цінової на нецінову (наприклад, підтримку на одиницю площі).

2. Намагатися утримувати високий рівень внутрішніх цін (що вдарить по споживачах), при цьому надаючи експортні субсидії, як це роблять у ЄС.

Крім усього іншого, слід зауважити, що світовий ринок протягом останніх двох років перебуває в стадії зниження цін на зерно. Припинення цієї тенденції ймовірно очікувати швидше не в 2005, а вже в 2006 році.

Можна розвінчати й багато інших стереотипів. Наприклад, поговорити про те, як упровадження нового “прогресивного” стандарту на пшеницю зменшило стимули для вирощування справді якісної пшениці. Пояснити, чому ціна 690 грн/т, що пропонується до затвердження як мінімальна закупівельна на пшеницю 3 кл., можливо, не приживеться на ринку (до речі, цей рівень вищий за рівень інтервенційної ціни в ЄС). Визначитися, що адміністративне регулювання цін, якщо його буде введено, негативно вплине на роботу трейдерів тільки до того моменту, поки вони виконають свої експортні зобов’язання. Після цього всі негативи будуть приймати на себе сільгоспвиробники.

Однак уся ця заочна дискусія ні на мить не наблизить нас до відповіді на головне запитання сьогодення: чи будуть ціни реалізації зерна в 2005 році прийнятними для виробників.

Для прикладу порівняймо деякі поточні показники з 2004 роком. Складові собівартості зросли: дизпаливо — на 26%; міндобрива — на 46% (для аміачної селітри). Те саме можна сказати й про мінімальну зарплату. Але ціна реалізації, вірогідно, порівняно з минулим сезоном, знизиться. Наскільки — поки що неясно, але надмірного оптимізму немає.

Реалії зернового ринку

Експортні ціни на ячмінь в ЄС (найближчий великий конкурент України) з початку квітня до початку травня знизилися з 130–135 до 110–115 USD/т FOB. Ціни на м’яку продовольчу пшеницю після спекулятивного зростання (передусім у США) повернулись до рівня 130–135 USD/т FOB (Франція, США). Але ціни в нашого найближчого конкурента — Росії — на умовах FOB вже знизилися до рівня 105–110 USD/т, на елеваторі зерно 3 кл. тут дешевше 100 USD/т.

Можна прогнозувати, що після збирання нового вражаю ціни на продовольчу пшеницю не перевищуватимуть 110–115 USD/т FOB, а на фуражне зерно — 100 USD/т FOB. При цьому фуражний ячмінь матиме дещо кращі шанси, тоді як ціни на фуражну пшеницю перебуватимуть під тиском цін на фуражну кукурудзу, яку вже зараз важко реалізувати на експорт за ціною, вищою 90 USD/т FOB.

Розрахунки здійснено на прикладі відправлення кукурудзи з Полтавської обл. до Херсонського морського порту. Витрати, пов’язані з технологічними операціями на елеваторах, розраховані в середньому для елеваторів, що працюють на дизпаливі й на газі.

Ще 1,5% вартості контракту дають механічні та природні втрати і біржова реєстрація. За ціни 500 грн/т це еквівалентно 7,5 грн/т. Отже, загальні витрати на просування зерна — від елеватора на борт судна — до підвищення залізничних тарифів становили (163+7,5) 171 грн/т. Після підвищення залізничних тарифів додаткові затрати по позиціях 5–8 зросли на 50%, або на 27,5 грн/т, тобто затрати в разі доставки зерна на умовах FOB від елеватора досягли 198 грн/т.