Сторінка
1

Кращі попередники для озимої пшениці

В умовах недостатнього фінансування АПК і катастрофічного зменшення внесення добрив найбільш доступним резервом збільшення врожайності й поліпшення якості зерна озимої пшениці є впровадження високопродуктивних районованих сортів, підбір кращих попередників, висівання в оптимальні строки, що без додаткових капіталовкладень підвищить на 20–30% продуктивність культури.

В областях Степу слід висівати, в основному, високоврожайні сорти сильних пшениць: Дріада 1, Кірія, Панна, Пошана, Лузанівка одеська, Доля, Знахідка одеська, Безоста 1, Леля, Ніконія, Селянка, Сирена одеська; в Лісостепу — цінні і сильні пшениці: Сніжана, Смуглянка, Вікторія одеська, Струмок, Веселка, Глібовчанка, Коломак 5, Миронівська 28, Миронівська 31, Українка полтавська, Харківська 105; на Поліссі — Київська 7, Порада, Мирхард, Миронівська 33, Миронівська 67, Гана. В Степу і Лісостепу — Куяльник, Альбатрос одеський, Донецька 48, Зустріч, Красуня одеська, Пріма одеська, Юна; в Лісостепу і Поліссі — Копилівчанка, Ремеслівна, Переяславка, Білоцерківська напівкарликова, Олеся, Київська остиста, Миронівська 65, Перлина Лісостепу, Циганка, Саскія; в Степу, Лісостепу і Поліссі — Колумбія, Повага, Подолянка, Лада одеська, Тіра, Херсонська безоста, Київська 8, Коломак 3, Ятрань 60 та ін. Перелік сортів озимої пшениці, перспективних для поширення в Україні у 2004 році, подано в таблиці.

Наявність значної кількості сортів озимої пшениці дає змогу кожному району і господарству добрати 2–3 високоврожайні сорти з різними вимогами до умов вирощування і на основі впровадження сортової агротехніки забезпечити одержання високих сталих врожаїв цієї провідної культури.

У зоні достатнього зволоження після кращих попередників (чисті та зайняті пари) доцільно висівати стійкі до вилягання короткостеблові сорти, а після непарових попередників — напівінтенсивні зимостійкі сорти типу Миронівська 808. У зоні недостатнього зволоження на парових попередниках слід висівати сорти напівкарликового типу, а після непарових — пластичніші, типу Одеська 51.

За ранніх строків сівби потрібно висівати пластичні зимостійкі сорти, а за пізніших — слабокущисті середньозимостійкі сорти типу Безоста 1.

Роль попередників у підвищенні культури землеробства та збільшенні врожайності озимої пшениці добре відома. Для одержання стійких і високих врожаїв важливе значення має правильне розміщення її в сівозміні з урахуванням біологічних особливостей нових районованих сортів. Цінність попередників залежить від грунтово-кліматичних умов зони, рівня культури землеробства, техніки, добрив.

Попередники, як відомо, залишають у грунті різні запаси доступної для рослин вологи і поживних речовин, зумовлюють структурний стан грунту, зменшення засміченості посівів. Агрономічна цінність попередників під озиму пшеницю полягає у здатності їх забезпечити рослини потрібною вологою для нормального росту і розвитку та, в першу чергу, одержання дружних сходів, доброго розвитку кореневої системи і надземної вегетативної маси з осені.

Для отримання високих урожаїв зерна озимої пшениці волога має вирішальне значення. Вона потрібна рослинам як середовище хімічних елементів, які входять до складу утворюваних органічних сполук. У ній розчинні поживні елементи рослин проходять різні біохімічні процеси. Достатнє забезпечення рослин вологою створює нормальні умови для фотосинтезу, дихання, росту і розвитку.

У областях Степу кращим попередником для озимої пшениці є чисті пари. Пари сприяють нагромадженню і збереженню вологи в грунті, очищенню від бур’янів, зокрема від кореневищних і коренепаросткових, збільшенню запасу поживних речовин у грунті.

У дослідах Селекційно-генетичного інституту в середньому за 14 років вміст доступної води для рослин озимої пшениці в орному шарі грунту на період сівби після чорного пару становив 19,8 мм, після гороху — 16,4, після кукурудзи на силос — 14,8 і після озимини по пару — 12,6 мм.

За даними досліджень Миколаївської сільськогосподарської дослідної станції, врожайність озимої пшениці після чорного пару становила 51,6 ц/га, горохо-вівсяної суміші і кукурудзи на зелений корм, відповідно, — 40,0 і 40,4, багаторічних трав (люцерна і еспарцет на зелений корм) — 38,9 і 40,3; після гороху на зерно — 45,5, кукурудзи на силос —38,6, після озимої пшениці по пару (повторні посіви) — 32,3 і після повторних посівів (третя пшениця після пару) — 27,9 ц/га.

Особливо велике значення мають пари в районах недостатнього зволоження.

Позитивна роль чистих парів на Півдні особливо проявляється в посушливі роки, коли після зайнятих парів і після непарових попередників вміст вологи в орному шарі не забезпечує сходів і доброго розвитку рослин пшениці в осінній період.

У дослідах Ерастівської дослідної станції в середньому за п’ять вологих років урожайність озимої пшениці по чорному пару становила 45,7 ц/га, а за п’ять посушливих — 24, після кукурудзи на зелений корм, — відповідно, 36,5 і 17,4, після гороху — 28,4 і 14,5, після озимої пшениці по пару — 24,1 і 10,4, кукурудзи на силос — 24,4 і 13,3 і ячменю — 23,7 і 8,6 ц/га.

Аналогічні результати врожайності озимої пшениці по різних попередниках одержані на Розівській, Генічеській, Ізмаїльській, Кіровоградській дослідних станціях та інших.

У посушливі роки, коли вологість верхнього шару грунту не забезпечує появи сходів, висівати озиму пшеницю в районах Степу після непарових попередників недоцільно. Ці площі рекомендовано використовувати під ярі культури.

Цінними попередниками озимої пшениці в районах Степу, особливо в північній і західній його частинах, є зайняті пари (озимі на зелений корм, еспарцет, люцерна, вико-овес на сінаж або зелений корм, кукурудза на зелений корм), а також горох на зерно. При своєчасному збиранні цих попередників і при високоякісній підготовці грунту врожай озимої пшениці, висіяної після них, мало поступається перед урожаєм пшениці, висіяної по чистих парах. У південних районах добрими попередниками для озимої пшениці є також баштанні культури.

Узагальнення результатів багатьох досліджень, у яких вивчалась якість озимої пшениці, вирощеної в різних районах Одеської, Миколаївської, Херсонської і Дніпропетровської областей, показало, що вміст протеїну в зерні становив у середньому: при розміщенні цієї культури по чорному пару — 15,14%, після кукурудзи, зібраної на зерно, —12,28, по стерньових попередниках — 11,58%.

Отже, для збільшення виробництва та заготівель доброякісного зерна в зоні Степу посіви сильної озимої пшениці доцільно розміщувати насамперед після чорних і добре оброблених зайнятих парів.