Сторінка
5

Історичні особливості зародження та розвитку гуцульського різьблення та інкрустації

На задній стінці скриньки подвійні зображення "Всевидячого -ока". Середина прямокутної площі задньої стінки почленована симетричним поділом на дві частини, кожна із яких е квадратом. Поміж цими квадратами орнаментальний мотив символічного змісту. На площі кожного із двох квадратів ідентичні зображення "Всеведячого ока''. Одночасно ці зображення реснщь "Божих очей" є кронами "Райського дерева" або "Світового дерева" - вони і є символічним зображенням уже відомого нам "Дерева життя" або "Світового дерева". Скринька тримається на ніжках у вигляді гуцульських постолів, попармо розміщених на чотирьох підніжках скриньки. Біля кожної ніжки-постола, вирізьблених із сливового дерева, ніби страхують їх, вмонтовано ще по одній ніжці у вигляді модерних чобітків, що відлиті із мосяжу (сплав міді, бронзи і цинку). Таке "вбрання" скриньки (яка, напевно, призначалась для християнського храму) викликає враження, ніби увесь декор на ній виконаний з дрібнесеньких кусочків кольорової смальти, а загальне враження - ніби ця річ виконана візантійською класичною мозаїкою, коштовними каменями і дорогоцінними кольоровими металами. Майстер перетворив дерево у кольорове чудо, фантастичну казку.

Не менш цінним мистецьким твором Марка Мегединюка є його барильце, яке також зберігається у МКД1ПДМ. Виготовлене десь у 1904 - 1905 роках, як і скринька, барильце оздоблене улюбленою технікою М.Мегединюка — інкрустацією дрібнесенькими кольоровими намистинками величиною макових зерняток. Тут, як і в інших його, творах, в інкрустацію введені і сукані тоненькі дротики із кольорових металів. Форма барильця відтворює маленьку модель традиційної форми бочки.

Призначення її було вжиткове, але цілком унікальне, для особливого церковного ритуалу, при виконання якого потрібна була символічна доза церковного вина. Форма барильця витончена на токарному верстаті власної, уже удосконалено М.Мегединюком, конструкції. Помітно, що форму барильця він виточував з особливою любов’ю і насолодою свого професійного вміння. Вся маса форми виточена з дерев’яного моноліту, яворового дерева.

Центральна частина барильця (його найвипукліша поверхня) декорована широким паском орнаментального декору, що розміщується по всій поверхні яка почленована майже квадратними площинами, на яких закомпоновані два рівнораменні крижики (хрестики), розміщені суміжно, а на двох інших таких же площинах закомпоновані хрестоподібні орнаментальні мотиви. Навколо основних мотивів, що розміщені по центрах квадратових площин, їх доповнюють геометричні мотиви у вигляді трикутних зубчиків з хрестиками на вершечках. І основні та доповнюючі мотиви, і елементи органічно поєднані сакральним змістом.

Випукла частина барильця продовжується конічною поверхнею, яка декорована шістьма виточеними пружками псевдообручиками. Бічні частини циліндричного торця барильця декорують широкі бакунтові металеві обручиш, прикрашені гравірованою оригінальною орнаментикою. Кругові торцеві частини верхнього і нижнього денця декоровані хрестоподібними мотивами, в основі яких зображення вже відомого нам мотивів "Дерево життя". Нагадаємо, що центральна широка полоса декору барильця, що обгортає випуклий його об’єм, почленована на п’ять рівних квадратних частин. Дуже оригінальною є п’ята частина в центрі якої розміщений отвір барильця.

Щоб укріпити стінку барильця навколо отвору, де повинен бути чопик з ручкою, майстер дотепно вирішив це за рахунок потовщення її рельєфною накладкою з цього ж дерева. Але це непроста накладка. Це орнаментальний мотив у вигляді виступаючого ромбічного рельєфу, зі сторін якого "виростають", півкруглі і круглі елементи декору, що своєю пластикою оживляють і. освіжають гладку поверхню барильця, утворюють світлотіньовий акцент на формі. Ця накладка за своєю формою і складною конфігурацією силуета є надзвичайно оригінальним орнаментальним елементом у всьому декорі барильця.

Тепер шкатулка і барильце знаходяться в музеї Косівського коледжу і є найкращими зразками художніх виробів Марка Мегединюка, які збереглися до наших днів.

Узори для прикрашення своїх виробів майстер брав з народної вишивки рідного села Річки, творчо переробляючи їх та пристосовуючи до матеріалу. Щоб підкреслити переливи кольорів бісеру, він вживав для виготовлення речей темні породи дерева - сливу, грушку, тис. Лише зрідка Мегединюк користувався для інкрустації мосяжним і бакфоновим крученим дротом та чорним рогом, які відзначаються спокійною гармонією кольорів.

Основними мотивами декорування його виробів були прямі і криві лінії, зубці, трикутники, прямокутники, квадрати й кола.

Різноманітне розміщення цих мотивів давало характерні композиції, що відзначались чіткістю, якістю та органічною єдністю з формою предмета. Вміле поєднання білих, голубих, червоних, зелених і лілових кольорів значною мірою оживляло декоративну поверхню.

Загалом можна сказати, що всі вироби цього народного майстра відзначаються тонкою обробкою дерева, точним і акуратним виконанням інкрустації, ніжним колоритом та вмілим поєднанням декорації з формою виробів.

Коли ми розглядаємо творчість М.Мегединюка, то перед нами постає єдина симфонія барв, надзвичайна чудова гармонія контрастних кольорів.

Проаналізуємо орнаментальні мотиви декору, що ними оздоблює свої вироби майстер. На виникнення окремих тенденцій в тому чи іншому виді творчості впливає такий фактор, яку наслідування форм одного ремесла від іншого. При вмілій інтерпретації майстру вдається зберегти традиційну суть самої форми. Так, наприклад, аналізуючи форми робіт М.Мегединюка визначаємо не таку вже й давню появу їх саме в народному мистецтві.

Певну колірну єдність робіт майстра ми можемо спостерігати чи не в кожному осередку Гуцульшини.

Весь декор бісером виконаний на відшліфованому та відполірованому дереві.

Техніка виробів М.Мегединюка така - це вироблений, вигладжений дочиста і виполіруваний предмет ділить Марко шашкірнею або лінійкою на поля; у відповідних місцях тих піль робить сердечником друлівника в дереві ямки величини пацьорки; після того набирає пацьорку загаданої барви на насмолену шпильку і впускає її у ямку, витягнувши шпильку, придавлює залізнимм макогонцем пацьорку, яка лишилась у. ямці, від чого пацьорка ускочить глибоко у ямку, де її держить уже смола.

Роблячи друлівником ямку, мусить Марко пильно дивитись аби не зробив за велику або за глибоку ямку, - аби ямка була проти пацьорки.

При втручуваню пацьорки макогоном лучає ся нераз, що пацьорка пукне, тоді треба її вибрати і нову класти; се все вимагає великої уваги і терпеливості, надто треба пильно бачити, аби не проміняти барву пацьорки, як шваля вічко шитя.

І Марко точить на власноручно зробленій токарні; він мало вирізує, жирує також не багато, за те окрашає цілий предмет впусканєм барвних пацьорок; за мотиви служать йому передовсім взори (узори) вишивань; се підносить незвичайну красу його виробів, які вражають дуже мило; вироби Марка значно дорозші від різьблених, а се тому, що сама техніка впускання пацьорок вимагає значно більше уваги і часу.