Сторінка
2

Лицарі-філософи

Характерно, що і в класичному варіанті живописного образу «Козака-бандуриста» XVIII століття П. Жолтовський не знаходить ані рис «суворого воїна», ані «грізного виразу гайдамацького Мамая». Улюблений герой народного живопису, козак-музика сидить «один серед степу в глибокому елегійному роздумі» і «згадує минуле козацтва» . І хоч дослідник пояснює елегійний сум бандуриста соціологічно прямолінійно (мовляв, козак думає про «часи ліквідації Запорозької Січі», «соціальне й духовне поневолення»), його спостережливий аналіз також засвідчує, що і в народному середовищі з образом козака часто пов’язується уявлення про сум елегійних роздумів на самоті, що може дозволити собі лише духовно багата людина.

Образ одухотвореного воїна, лицаря-філософа, створюваний українською культурою XVII століття, не був поетичною фікцією, грою фантазії митців, підігрітої тодішньою патріотичною пропагандою. Козацтво справді-таки являло собою значну культурну силу, причетну до складних, а часом і драматичних духовних шукань своєї доби. Цей безпрецедентний в історії факт напруженого духовного життя величезного військового з’єднання, міг статися в силу певних історичних причин. Мусимо пам’ятати, що в тодішній масі козаччини одчайдушні козацькі Мамаї були рушійною силою всього правдиво-українського.Українське Бароко XVII століття нерідко називають козацьким. Це, звичайно, перебільшення, але якась частина істини у такому визначенні є, бо саме воно, козацтво, було носієм нового художнього смаку. Відомо чимало видатних творів архітектури і живопису, створених на замовлення козацької старшини. Але козацтво не лише споживало художні цінності, виступаючи в ролі багатого замовника. Будучи насамперед величезною військовою і значною суспільно-політичною силою, воно виявилось також здатним утворити власне творче середовище й виступати на кону духовного життя народу ще й як творець самобутніх художніх цінностей. Козацькі думи, козацькі пісні, козацькі танці, козацькі літописи, ікони, козацькі собори — все це не порожні слова. За ними — величезний духовний досвід XVII — XVIII століть, значну частину якого пощастило втілити у своїй художній діяльності саме козацтву. Все це залишило в культурній свідомості народу найглибший слід. А краса козацького мистецтва породила легенди про золоте життя під булавою гетьманів, про козацьку країну тихих вод і світлих зір.