Сторінка
6

Пласт на Коломийщині 1911-1939

Важливим напрямом стало створення дівочого Пласту, тобто окремих частин із власними ідейними та організаційними засадами. У Коломиї існували в той час курінь ім. М.Вовчка та 13 пластовий курінь ім. Орисі Завісної. При 13 курені ім. О.Завісної існував гурток, до якого входили Наталка Стефанів, Стефа Михайлюк, Решетилевич, Ощипко, Маркевич, Дашкевич, Зєлик, Єндик.

Зі спогадів Ярослави Дем’янчук-Томич…

«Друга половина 20-х років – це час буйного розквіту пластового життя в Коломиї. Пластова ідея знайшла грунт в духовності середньошкільної молоді і старших кляс народних шкіл. Це було покоління, що в ранньому дитинстві переживало короткі, але повні надії місяці власної державності, що бачило її упадок і запам’ятало зв’язані з ним трагічні події.

Нашу національну ідею різьбили і репресії польського окупанта, і стихійний гнів народу, і безприкладний героїзм Ольги Басараб. Ми зачинали розуміти, що на чергу тепер прийде наше покоління і що нам треба готуватися до нашого історичного завдання.

До Пласту горнулися всі, що прагнули чогось кращого, ліпшого, що духом рвались до висот, що бажали щастя й волі своїй нації. Пластова ідея формувала і спрямовувала в одне русло їхні юнацькі пориви, вчила підпорядковувати справи-одиниці потребам нації. Адже в ім`я народу, для його визволення і майбутньої величі зобов’язувались пластуни «плекати силу і тіла і духу» і, забуваючи про власні, особисті справи – «щирити красу і щастя по всій Україні».

Яким легким і бажаним став обов’язок праці над собою в світлі доброї мети: «Щоб нарід мій вольний могутній зростав! » Тому коломийські пластуни куреня ім. Марка Вовчка радо і добровільно відкривали годину сну зо свого відпочинку, щоб щоденно вранці перед шкільною наукою на площі Народного Дому присвятити її на фізичні вправи, біг, легку атлетику, тощо під досвідченим проводом старшого пластуна Романа Шипайла.

Напружувались м`язи при метанні кулею, ратищем, чи диском. Світилися очі і швидко проминала година. З пластовою піснею бадьоро виходили юначки з площі на бруковане подвір`я Народного Дому. «Гартуймо наш юнацький дух, юнацьке гасло воля й рух, ніщо нам лихо, ні пригоди» - котилося лунко коридорами. Ще хвилина-дві і тиша по клясах свідчила, що там іде серйозна праця.

Опікун пластового куреня ім. Марка Вовчка професор Володимир Павлусевич, видатний педагог, ідейний громадянин, був зразком патріотизму, характерності і відданості в праці для молоді. Життєрадісний і товаристський , мав він дуже сильний вплив на молодь, не тільки пластову, а й середньошкільну. Як опікун пластової організації на терені «Рідної Школи» в Коломиї, був ініціатором і душею пластової постійної праці в гуртках, святочних імпрез, весняних та осінніх мандрівок на природу та інших починів , що оживляли наше пластове життя.

З весною почали ми практичне пластування на природі. Найчастіше відвідували ми улюблену Воскресінецьку гору. З пластовою піснею на вустах виходили ми швидким кроком поза місто: «Гей пластуни, гей юнаки…»

Безтурботний сміх і гомін котились вулицями села Воскресінці, надпрутянськими лугами. Ще тільки перевізник перевезе нас лодками через р. Прут і ми вже під горою. Нетерпеливо приспішуємо ходу , щоб скоріше вийти на наші улюблені місця. А навипередки з нами бігла пісня; вона несла вістку, що діти сонця і весни ідуть у гостину до «матері-природи». І мати раділа – щедро обсипала ласками своїх дітей, стелила їм під ноги сині килими пролісків серед трав, розсипала золото лотишу і звеселяла гостей пташиним щебетом. Пахуча черемха нагиналась розквітлими галузками до простягнених дівочих рук і протяжним шумом озивався ліс.

На пластових заняттях і забаві швидко проходив день. І щойно, як червона заграва на небі показувала, що «ніч вже йде», ми збігали стежечками над Прут.

Ще година ходу і вже Коломия: «Краю мій рідний, радій, не журися, ти у наші серця подивися… » Пластуни кожної хвилини готові стати на захист Батьківщини: «Підем в бій, всі, як стій, за красу, за нарід свій, гей, ви, йдем, йдем, йдемо – стяг побіди високо несемо». Де ви тепер, товаришки з пластового куреня ім. М.Вовчка? Скільки вас пережило воєнну хуртовину, а скільки – як незабутня курінна Олеся Томич – загинули в темних ворожих тюрмах? Згадайте нашу святочну ватру в день святого Юрія в Печеніжинському лісі.

Згадайте і нашого дорогого виховника славного пластуна, професора Володимира Павлусевича, і до його могили на кнівлендському кладовищі пішліть свій пластовий привіт С.К.О.Б.»

Важливою ланкою діяльності, що залишив по собі заборонений Пласт, стали його часописи. У пластових традиціях продовжували видання свого шкільного журналу коломийські гімназисти: у 1931-1934рр. вийшло 15 номерів. Друкували його на гектографі тиражем до 400 примірників. Кожен номер мав 24 сторінки, відзначався цікавим змістом та численними ілюстраціями.

Виникнення та розвиток інституту старшого пластунства створили необхідні передумови для організації в Українському Платі найменших – хлопців (вовченят) та дівчат (лисичок) до 14 років, в улад новаків. Певною мірою його виникнення зумовлювалось існуванням відповідних аналогів в англійському скаутинг. Улад пластових новаків (УПН) найактивніше розвивався за перших років. 1927р. в 13 новацьких зв’язках та чотирьох окремих гуртках об’єднувалось 788 членів. Проте вони, головним чином , зосереджувались у кількох містах – Львові (14 гуртків та 130 членів), Стрию (відповідно 17 і 147), Золочеві (8 і 56), Коломиї (5 і 60), Бережанах (4 і 36). Але цей поступ можна вважати лише підготовчим періодом.

З огляду на характер динаміки розвитку пластового руху визначити головні показники його організаційного поступу досить важко. Та все ж Пласт розвивався екстенсивним шляхом. Якщо число його членів серед шкільної молоді, напевно, досягає оптимального рівня, то серед робітничої, особливо сільської , зацікавлення організацією продовжувало швидко зростати. Про це свідчить той факт, що саме вона за останні роки головним чином поповнювала її ряди.